Шістка воронів - Лі Бардуго

Наступний тиждень здавався схожим на щасливий сон. Джорді та Філіп працювали посильними в пана Герцуна, приносили повідомлення до та з доків, іноді брали замовлення для крамаря на Біржі чи в інших торгових офісах. Поки вони працювали, Казові було дозволено посидіти в кав’ярні. Чоловік, котрий розливав напої на замовлення за барною стійкою, дозволяв йому сісти на неї та практикувати свої магічні штучки, а також наливав малому стільки шоколаду, скільки він міг випити.

Якось їх запросили на вечерю до Герцунового будинку — масивної споруди на Зельверстрат із блакитними вхідними дверима й мереживними завісами на вікнах. Пан Герцун був кремезним чоловіком із привітним рум’яним лицем і жмуткуватими сивими бачками. Його дружина Марґіт щипала Каза за щічки й частувала гюцпотом із копченими сосисками, а потім він грався на кухні з їхньою дочкою Саскією. Їй було десять років, і хлопчикові здавалося, що гарнішої дівчинки він ніколи не бачив. Вони з Джорді затрималися там допізна та співали пісень, поки Марґіт грала на піаніно, а вгодований сріблястий пес гупав хвостом у недоладному ритмі. Каз почувався найкраще, відколи помер татко. Пан Герцун навіть дозволив Джорді покласти крихітні суми до фондів компанії. Брат хотів інвестувати більше, але пан Герцун завжди радив бути обачним: «Маленькими кроками, друже. Маленькими кроками».

Справи покращилися ще більше, коли з Новозем’я повернувся товариш пана Герцуна. Він був капітаном керчинського торгового судна і, схоже, зовсім випадково зустрівся в новоземському порту з фермером, котрий займався цукром. Селянин був напідпитку й плакався, що його й сусідські поля цукрової тростини знищила повінь. Тоді цукор коштував небагато, але щойно люди збагнуть, як важко буде його дістати, протягом кількох наступних місяців ціни стрибнуть до небес. Товариш пана Герцуна пропонував купити весь цукор, який удасться, перш ніж новини дістануться Кеттердама.

— Це скидається на шахрайство, — прошепотів братові Каз.

— Це не шахрайство, — фиркнув Джорді, — це гарний бізнес. І як накажеш звичайним людям рухатися вгору в цьому світі без невеличкої сторонньої допомоги?

Пан Герцун забажав, щоб Джорді та Філіп зробили замовлення в трьох різних конторах, аби переконатися, що такі великі обсяги не привернуть небажаної уваги. Незабаром долинули чутки про знищений урожай, і хлопчики, сидячи в кав’ярні, спостерігали, як ростуть ціни на дошках, намагаючись упоратися зі зловтішними радощами.

Коли пан Герцун дійшов думки, що його частка вже досягла того рівня, якого мала б, він наказав Джорді та Філіпові розпродати все й назбирати грошенят. Щойно вони повернулися до кав’ярні, він простягнув обом їхні прибутки, котрі дістав простісінько зі свого сейфа.

— Що я тобі казав? — втовкмачував Джорді Казові, коли вони рушили в кеттердамську ніч. — Талан і правильні друзі.

За кілька днів по тому пан Герцун повідомив про іншу підказку, яку отримав від свого друзяки-капітана, котрий почув щось схоже про наступний урожай юрди.

— Дощі добряче вдарили по кожному з нас цього року, — казав пан Герцун. — Але цього разу знищено не лише поля, а й склади в доках Імзу. Тут пахне чималими грошиками, і я передбачаю, що мушу гарненько взятися до справи.

— Тоді й ми теж, — погодився Філіп.

Пан Герцун спохмурнів.

— Боюся, ця справа не для вас, хлоп’ята. Мінімальний внесок занадто високий для вас обох. Нічого, будуть іще інші можливості!

Філіп розлютився. Кричав на пана Герцуна, що так нечесно. Казав, що той такий самий, як крамарі на Біржі, котрі нахапали всіх багатств, і називав його такими іменами, що Каз зіщулився від страху. Коли Філіп хряснув дверима, усі в кав’ярні подивилися на червоне присоромлене обличчя пана Герцуна.

Він повернувся до свого кабінету й зсутулився на стільці.

— Я… я не можу змінити те, як робиться бізнес. Чоловіки, котрі керують угодою, шукають лише значних інвесторів, людей, котрі можуть захистити від ризиків.

Брати Бреккери тупцяли поруч із ним, не знаючи, що робити.

— Ви теж сердитеся на мене? — запитав пан Герцун.

Вони запевнили його, що в жодному разі не гніваються. Лише Філіп уважає, що з ним повелися нечесно.

— Я розумію, чому він розлютився, — вів далі пан Герцун. — Такі можливості, як ця, випадають нечасто, але тут уже нічого не вдієш.

— Я маю гроші, — мовив Джорді.

Пан Герцун поблажливо всміхнувся:

— Джорді, ти гарний хлопчина, і одного дня — я не маю жодних сумнівів — ти станеш королем Біржі, але в тебе немає тих коштів, яких вимагають від інвесторів.

Казів брат задер підборіддя.

— Є. З продажу батьківської ферми.

— Гадаю, це все, на що ви з Казом маєте жити. Цим не можна ризикувати на ринку, не важливо, наскільки ти впевнений у прибутку. Дитина твого віку не має права…

— Я не дитина. Якщо це гарна можливість, я хочу вхопитися за неї.

Каз ніколи не забуде тієї миті, коли жадібність захопила в полон його брата й невидима рука повела його вперед, важіль запрацював.

Пан Герцун довго вагався. Усі повернулися до будинку на Зельверстрат і до глупої ночі обговорювали деталі. Каз заснув, притулившись головою до боку сріблястого пса й затиснувши в кулачку червону стрічку Саскії.

Коли Джорді врешті збудив його, свічки вже догоріли й почало зоріти. Пан Герцун поросив свого ділового партнера прийти й укласти угоду щодо позички в Джорді. Не зважаючи на вік хлопця, чоловік мав позичити в нього гроші й вкласти їх у справу. Марґіт принесла всім чаю з молоком і гарячі млинці зі сметаною й варенням. Потім вони вирушили до банку, де зберігалися кошти, отримані від продажу татової ферми, і Джорді передав свої права на них.

Пан Герцун наполіг на тому, щоб відвести їх назад до пансіону, і обійняв хлопчиків біля дверей. Він простягнув старшому угоду про позику й застеріг, щоб той був із нею обережним.

— Зараз, Джорді, — виголосив він, — імовірність того, що торгівля йтиме погано, мізерна, але такий шанс завжди є. Якщо так станеться, я сподіваюся, ти не скористаєшся цим документом, щоб відкликати свою позичку. Ми мусимо розділити ризики навпіл. Я довіряю тобі.

Хлопець засяяв променистою усмішкою.

— Угода є угода, — запевнив він.

— Угода є угода, — велично відгукнувся пан Герцун, і вони потисли руки, як два поважні крамарі. Пан Герцун простягнув Джорді товстенький стосик крюґе. «Відсвяткуйте гарною вечерею. Повертайся до кав’ярні за тиждень від сьогоднішнього дня, і подивимося разом, як виростуть ціни».

Того тижня вони грали в «Лицарський турнір» і «Гвіздки» в гральних автоматах Ліду. Вони придбали Джорді нове ошатне пальто, а Казові — пару м’яких шкіряних черевиків. Вони