Ми - дракони - Тала Тоцка

— Я згоден, Деорку. Хто буде моїм суперником?

— У мене два сини, аміране, — дракон дивився на Дастіана з цікавістю, — ви можете битися з будь-яким із них. І Геллар, і Карлай до ваших послуг. А можете привести з собою одного з ваших дихаючих вогнем ленних принців.

— Тоді зі мною буде Ейнар Астурійський, спадкоємець геронської корони, — Дастіан встав, слідом за ним на негнучких ногах піднявся амір Еррегор. — Ми приймаємо ваш виклик, Сюзеренний Дракон Світла, Деорк Узера. Призначайте місце і час зустрічі.

Деорк кивнув, і Еррегору здалося, цього разу набагато шанобливіше ніж раніше, і більше не сказавши ні слова, покинув тронний зал.

— Що ж ти наробив, синку! — скрушно прошепотів старший Болігард.

— Не хвилюйтеся, дядечку, ми з Ейнаром впораємося!

— Так може, варто було його про це запитати?

— О, він погодиться, я впевнений! — зі сміхом відповів Дастіан. Ох вже ця молодість, безстрашна і безтурботна!... — Йому зараз видали список наречених, сто вісімдесят шість! Треба вивчити всі їх біографії! Та Ейнар пішки до Пікових Скель побіжить, аби від наречених подалі. А запитати так запитаємо зараз, легше легкого.

«І навіщо Сагідар так хлопчика свого виснажує? Хіба в радість йому буде таке одруження?» Еррегор ласкавим поглядом провів спадкоємця, який йшов по тронному залу, і наказав покликати Сардима.

***

Рассел ходив взад-вперед по своїй кімнаті, а за ним терпляче спостерігали обидва принца — Дастіан ще вчора прилетів обговорити з Ейнаром майбутній поєдинок. Принци прийшли за порадою до девіна, але у того були свої міркування з цього приводу, чим він зараз і ділився зі спадкоємцями.

— Там якась пастка, — він задумливо потер підборіддя, — голову на відсіч даю. Нікого немає підступніше і віроломніше Драконів Світла.

— Дядько теж так каже, — згідно кивнув Дастіан. Він змужнів, став ширше в плечах і м'язистіше. І на пів-голови вище Ейнара. — Його насторожило, що нам запропонували поєдинок на моравах, ми всі дракони, чому не битися у власному польоті?

— Вони коротколапі і розмах крил у них менше, — припустив Рас, але Ейнар заперечив:

— В останній битві наш амір довго бився з Кетьяром Узерою, поки не переміг його. Дракони Світла сильні, хоч на вигляд і здаються дрібніше, здається мені, справа тут в іншому.

— Так, ти маєш рацію, мій друже, — Дастіан схрестив руки перед собою, — саме так був переможений мій дід Бальденор, в битві на моравах.

— Я повинен побачити цей бій, — помовчавши, сказав Расс, — а ще краще було б його детально вивчити. Хто з магістрів особисто спостерігав за поєдинком Бальденора і Аорда?

Принци переглянулися.

— Здається, головний магістр Зора, — невпевнено припустив Ейнар.

— Тягніть його сюди, — скомандував було Рассел, але зараз же схаменувся: — Вибачте, ваше високородіє, я хотів сказати, щоб ви наказали доставити…

— Зараз притягну, — посміхнувся геронський спадкоємець.

Магістр Зора був немолодий, але досить ставний чоловік з шляхетним поглядом і копицею волосся, принизаною срібними нитками. Він негайно прибув в покої Северина і постав перед принцами, схиливши голову в покірному очікуванні.

— Нам потрібна ваша допомога, метре, — Ейнар був сама привітність.

— Я до ваших послуг, ваше високородіє. І ваша високосте, —як вірний підданий не обділив магістр порцією свого смирення і Дастіана.

— Ми хочемо побачити бій аміра Бальденора Болігарда, в якому його вбив Аорд Узера.

— Навіщо вам це, принце, давайте краще я покажу вам, як молодий Еррегор помстився за батька і підсмажив Аорда?

— Дякую вам, магістре, але нам потрібен саме той бій, — нетерпляче повторив Ейнар, і в нотках його голосу очевидно прорізалися інтонації короля Сагідара.

— А кому я буду телепатувати?

— А це має якесь значення? — ще більш нетерпляче запитав Ейнар. — Ми збирались попросити вас про люб'язність продемонструвати бій всім по черзі.

Магістр зам'явся і чомусь подивився на Рассела.

— Вибачте великодушно, метре Северіне, але не могли б ви переглянути бій і переказати потім його високості і його високородію? Просто... там є деякі ньюанси…

— І які ж? — зацікавився Дастіан.

— Я ходив до вбиральні…

— Так ви ж можете пропускати деякі ділянки ментального поля, метре Зоро, хіба ні? — втрутився Ейнар. Але магістр дивився на Рассела ну вже дуже жалісливо.

— Можна я тільки вам покажу бій, метре девіне? Справа в тому, що я там зустрів одну сенору і... частину бою я дивився ментально, і там сталися накладки, — тепер в його погляді, спрямованому на Северіна, було справжнє благання.

— Добре, — здався Рас, — сідайте, магістре! — і він зручно влаштувався в кріслі.

Магістр Зора всівся в крісло по-сусідству, розслабився і закрив очі, закинувши голову. Рассел теж виглядав спокійним і розслабленим, принци з цікавістю спостерігали за ними. Зора передавав Расселу видіння, витягнуті зі свого ментального поля, і треба було вести себе якомога тихіше і не заважати поважним метрам. Молоді люди влаштувалися біля вікна, не спускаючи очей з магістра і девіна.