Ми - дракони - Тала Тоцка

— Подмухай, — ледве змогла вимовити Івейна, затиснута рукою принца. Поки Ейнар писав, вона зручніше прилаштувала голову на його грудях і вдоволено зітхнула.

— Чому у тебе двері нарозхрист, Іві, — почувся голос Рассела Северіна, Івейна спалахнула і відскочила від Ейнара, а той сховав аркуш за спину і чомусь теж почервонів, — прохідний двір, а не покої юної сенаріни!

— Це, напевно, його ясновельможність Домбар забув зачинити, — Іві не знала, куди подітися від сорому.

— Я зустрів його ясновельможність, і він дуже просив, як тільки я побачу ваше високородіє, передати вам, що він негайно чекає вас... у вас! — Рассел зробив напівпоклон, який красномовно говорив про те, що Ейнару час продовжити вивчати нескінченні списки своїх наречених.

— А можна я не піду, Расе? Я посиджу тут з вами, можна? — Ейнар з надією дивився на девіна, але той лише похитав головою.

— У кожного з нас свої обов’язки, наслідний принце, ваше — вивчати наречених, — Рассел говорив серйозно, але в очах його танцювали смішинки.

Ейнар зітхнув, знову подивився цим своїм дивним поглядом на Іві і пішов. Ів помітила, що магічний аркуш спадкоємець прихопив з собою. Рас провів його співчутливим поглядом і повернувся до Івейни.

— Іві, я сьогодні подав прохання його світлості королю про відпустку, ти залишаєшся під опікою девіна Аласара.

— О, яка я рада за вас, метре! — Іві підстрибнула і заплескала в долоні. — Ви нарешті зможете з'їздити на води і полікувати поперек!

— Я їду не на води, — похитав головою Расс, сідаючи в крісло і зараз же охнув, зморщившись і хапаючись за спину.

— Ви зовсім себе не бережете, Расе, — докірливо промовила Івейна. — Та скільки тій Езарі потрібно дров! Колете і колете, як не приїдемо, зовсім себе не шкодуєте. Он, як поперек защемило! Навіть я не справляюся. Вам би на води, а ще краще допомагають грязі, я чула, як метр Аласар розповідав її світлості.

— Це не защемлення, дитинко, це Езара хворобу наслала, щоб їй... — Рассел витягнув ноги і видихнув, зі свистом випускаючи повітря. — Прирев... загалом, їй не сподобалося, що я Гедеоні допоміг, пам'ятаєш, що трохи ближче від річки живе, будинок у неї такий, з жовтою черепицею?

— І червоним парканом?

— Ммм…

— А ви їй теж дрова кололи?

— Город копав... ох ти, пітьма пітьмуща... — Рас знову заохав, а потім, влаштувавшись, нарешті в кріслі, пробурчав: — Це не надовго, до ранку пройде. Ось же неможлива жінка!

— Ви просто дуже добрий і безвідмовний, Расе, — співчутливо схилила голову набік Ів ,— і наші селянки цим користуються.

Рассел витримав паузу, дозволивши Івейні глибше перейнятися невдячністю двох сварливих баб, затіваючих чвари, а потім продовжив.

— Крихітко, я піду в Сплячий ліс, що за Драконівським кладовищем.

— Так це ж у Пікових Скель! — вигукнула Івейна. — Я чула, там так гарно! І там живе багато гірських орланів. А навіщо вам Драконяче кладовище, метре?

— Мені потрібно знайти дерево.

— Дерево?

— Так, просто дерево. А ти повинна пообіцяти мені, що як тільки отримаєш від мене звісточку, зараз же сядеш на морава і прилетиш, куди я скажу.

— Сама?

— Ні, Ів. Візьмеш своїх орланів.

— Ага! — пирхнула Івейна. — Полетять вони, чекайте! Ви бачили, як вони розжиріли? Матінка як збожеволіла, навіть лікування закинула, без кінця готує всілякі страви та загодовує їх з ранку до ночі.

— Я востаннє посадив їх на дієту, — насупився Расс, — хіба Тона не виконує моїх вказівок?

— Виконує, — згідно кивнула Ів, — ось тільки потім їй так шкода стає своїх хлопчиків! «Подивися, донечко, він же, бідний, як гілочка худенький став, скоро вітром знесе», — вона очевидно цитувала матуся. — А хороша гілочка, якщо над землею вище трьох футів не піднімається. Це я про Севі кажу.

— Добре, Ів, шлях до Пікових Скель лежить через ваші місця, доведеться відвідати сенору Верон і перевірити, як йдуть справи.

Двері відчинилися, і в покої влетів Ейнар. В руках у нього був той самий магічний аркуш.

— Расе! Нас з Дастіаном викликали на поєдинок Дракони Світла! Геллар Узера і його брат Карлай. Мені тільки що Дастіан написав! — і зараз же виправився: — Аміран Дастіан!

— Поєдинок? — у Івейни всередині стало холодно, як у крижаному озері. — Що хорошого в поєдинку?

— Ів! — вигукнув Ейнар, схопив її за талію і закрутив, немов у танці. — Жоден Дракон Світла не зрівняється з моїми нареченими. Ти б бачила гори цих особистих справ! Та я там загину в розквіті років, а так хоч якась розвага, — і він цмокнув Івейну в чоло.

Рассел продовжував сидіти, розвалившись в кріслі, і з очевидним схваленням стежив за дурощами принца.

— Сенаріна Верон теж ваша наречена, наслідний принце. Ви самі відібрали її з числа обраних, я бачив списки.

— Ейнар? — не вірячи своїм вухам, перепитала Івейна. — Це правда?

— А що тут дивного? — у свою чергу здивувався Ейнар. — Я знаю тебе з дитинства, вже на одну справу доведеться менше вивчати. Расе, ти теж поїдеш з нами?