Заборонені чари - Олег Євгенович Авраменко
— Це добре. Як я розумію, для подорожей між нашими світами ти завжди користувалася своїм мишковарським порталом. Так?
— Так. Лише маминим, і ніяким іншим. А в чому річ?
— Якщо той хлопець, Кейт, служить Послідовникам, то вони, безумовно, знають про давній портал Конора. А шлях між ним та твоїм мишковарським порталом, образно кажучи, вже давно второвано. Із Конорового Заповіту випливає, що Послідовники здатні відкривати чужі портали. І хоч я не уявляю, як можна, навіть відкривши портал Конора, дотягтися до мишковарського, зайва обережність не зашкодить.
— Ви просите вимкнути портал у Мишковарі? — запитала Маріка. Ця ідея їй геть не сподобалася.
— Я не просто прошу, а наполягаю. Не стану навіть переконувати тебе. Ти й сама розумієш, що так буде правильно.
Маріка скрушно зітхнула. Вимкнути портал, означало розірвати його зв’язок з рештою порталів. Такий портал не називали мертвим, бо в будь-який час господар міг його знов увімкнути й під’єднати до „сім’ї“. Проте Маріку, яка ставилася до порталів, мов до живих істот, це мало втішало — адже, вимкнувши свій портал, вона прирече його на тривалу самотність, ізольованість від усього світу, фактично на ув’язнення в чотирьох стінах її кабінету…
— Так, пане Стоїчков, — пересиливши себе, погодилася Маріка. — Портал справді треба вимкнути.
Вона подумала, що варто сходити наостанок у Мишковар, щоб забрати звідти свій халат та книжку для Аліси, але потім відмовилася від цього наміру. Якщо вона знову побачить материн портал, уже приречений на вимкнення, їй стане ще гірше. Знаменитий роман про лицаря Садовану напевно знайдеться і в тітчиній бібліотеці, а халатів у Норвіку не бракує — одним менше, одним більше, без різниці.
Розділ 14У пастці
— Ну, нарешті! — полегшено мовив Кейт, коли з-під ґобелена полилося слабке золоте сяйво.
Джейн миттю скинулась і перевела погляд на портал.
— Давно пора, — сказала вона. — А то я вже хочу в… Кейте, ти не прибереш цю штору?
— Не варто, — відповів він. — Гадаю, Маріка звикла зустрічати на своєму шляху ґобелен. А коли його не буде, ще може спіткнутися з несподіванки.
Джейн тихенько захихотіла:
— От було б видовище, якби ця манірна принцесонька гепнулася на підлогу!
Сяйво повільно яскравішало і зрештою стабілізувалося. Так минуло п’ять хвилин. Потім ще десять. Маріка не з’являлася.
— А твоя відьмочка не така вже й вправна, — з відчутною зловтіхою констатувала Джейн. — Он як довго марудиться з порталом.
Кейт пропустив повз вуха сестрині слова. Він був дуже стурбований, його охопило тривожне передчуття. Із записів детектора він знав, що Маріка швидко відкриває портал і ніколи не зволікає з переходом. А зараз коїлося щось незрозуміле…
Втомившись від чекання, Кейт підійшов до порталу й відхилив убік ґобелен. Як звичайно, простір під золотою аркою було затягнено густим білим туманом.
— Виходь же, Маріко! — прошепотів він з притиском, хоча й розумів, що по той бік його не почують. — Ну, виходь!..
Проте Маріка не виходила. У Кейта з’явилася спокуса самому ввійти в портал, але він стримався.
Зненацька арка замиготіла, а туман під нею згустився і набув сизуватого відтінку. Так тривало секунд п’ятнадцять-двадцять, потім портал згас. Миттєво.
— Що сталося? — запитала здивована Джейн.
— Не знаю, — розгублено відповів Кейт. — Мабуть, Маріка передумала. Або її щось затримало. Чи, може, там, де вона зараз, виникли якісь проблеми з порталом.
— То що нам робити?
— Те, що я вже пропонував. Повернімося до себе. За Ґрінвічем уже близько п’ятої, якщо не більше. Сядемо в машину, поїдемо до Норвіка і там поговоримо з Марікою та Алісою.
— Тоді давай прямо до них, — запропонувала Джейн. — Не хочу більше чекати. Ти ж можеш відкрити портал Конора МакКоя?
— Так, можу.
— То відкривай. Як не застанемо Маріку, розбудимо Алісу.
Кейт погодився з сестрою. Йому також не всміхалося далі чекати, та й їхати тридцять миль морозним ранком не надто кортіло. Він згорнув ґобелен в акуратний рулон, закріпив його над порталом, після чого видобув з кишені свій Ключ і ввів першу команду.
Проте, замість запиту наступної інструкції, на дисплеї з’явилося повідомлення.
Збій при ініціюванні зв’язку. Під’єднаний до системи пристрій не функціонує.— От чорт! — тихо вилаявся Кейт і повторив команду.
Результат був такий самий.
— От чорт! — знову сказав Кейт, уже голосніше і з переляком.
Джейн підійшла до нього й поглянула на дисплей Ключа.
— Що сталося, Кейте?
— Точно не знаю, — відповів він, ледве стримавшись, щоб не гримнути на сестру. — Або щось із Ключем, або…
Не договоривши, він дістав сестриного Ключа й віддав команду на встановлення контакту з порталом. Оскільки цей Ключ не був налаштований на Марічин портал, він мав повідомити про помилку доступу. Проте й на його дисплеї з’явився звіт про збій при ініціюванні зв’язку.
— Кейте, я вимагаю пояснити…
— Мовчи, Джейн! — відрубав він. — Чекай мене тут.
Кейт вийшов з кабінету, перетнув спальню, вже зовсім навшпиньки прокрався до вітальні, а звідти перейшов до суміжних покоїв і, проминувши кілька кімнат, опинився перед масивними дубовими дверима. Лише тоді він помітив, що Джейн невідступно йшла за ним. Але лаяти її не став.
