Подружжя мимоволі - Олена Гуйда

Тайраш

– Ми не планували цей візит, лієро Бейрін, – озвався Тайраш, заклавши руки за спину і подивившись на тещу з найспокійнішим виразом обличчя. – Шейлін захотіла взяти кілька книг із вашої бібліотеки. Я пропонував свої, але вона відмовилася. Сказала, що важливим є навіть запах рідної бібліотеки. – І відразу змінив тему. – Як ваше самопочуття? Ваші справи? Ви маєте неперевершений вигляд!

Ця поштивість і люб'язна посмішка давалися Рашу неймовірно важко. Хотілося якнайшвидше розібратися з тим, що зашифрував лієр Бейрін. Але пристойності. Етикет. Родинні зв'язки…

Тому він продовжував стояти посеред вітальні, куди запропонувала пройти мати Шейлін, і вислуховувати її тріскотню, замість того, щоб займатися справді необхідною і важливою справою.

– Ох, дякую, Раше! – Лієра Медлін миттєво притягла новоявленого зятя до грудей, обдаючи їдким солодкуватим ароматом парфумів. – А я щойно розпрощалася з Сиріною! Ми з нею сьогодні вирішили підібрати нові меблі для дитячої кімнати у ваш будинок.

– Мама!!! – Шейлін гаркнула так, що брязнули келихи на невеликому столику.

Тайраш незрозуміло зиркнув на дружину і знову перевів погляд на лієру Медлін. Схрестив руки на грудях, так і не випускаючи книгу, знайдену Шейлін. Якось розмови про дитячу кімнату та нервозність дружини змушували занервувати і самого Раша. Ні, він, звичайно ж, знав, що мати не заспокоїться, поки не побачить на власні очі спадкоємця дому Хеймар, але не настільки, щоб уже починати закуповувати ліжечка та брязкальця дитині, яку ще навіть не запланували.

Усередині назрівало погане передчуття, яке поділяв і Аргрім, обдавши Раша роздратуванням та ємним “Починається!”.

– Вибачте, куди ви там меблі обирали? – схаменувшись і піднявши брову, уточнив Раш, розуміючи, що свахи, об'єднавшись, без нього його і спадкоємцями обдарують. – І до чого поспіх?

– Ох і потайливі ви! – господиня будинку хитро підморгнула Тайрашу і відставила пакети вбік. – Нам із Сиріною відомо про майбутнє поповнення у вашій родині! Слава всім богам! Це ж таке щастя! І дитина повинна народитися в...

– Мама!!! – скрикнула Шейлі, і чоловік майже фізично відчув її сором і злість. – Припини зараз же нести цю нісенітницю! Я тобі вчора сказала, що ти сильно помиляєшся! Раш, ходімо!

Тайраш знову глянув на дружину. Прекрасно! Просто неймовірно! Тепер у нього ще дружина вагітна. Одне незрозуміло, як за кілька днів з їхньої шлюбної ночі Шейлі встигла обзавестися майбутнім спадкоємцем? Навіть якщо теоретично у них було б консумовано шлюб, то потрібно кілька тижнів навіть магу, щоб визначити вагітність! Якби не прокинулася Лайрелін, то лієра Бейрін поставила б власну дочку в дуже невигідне становище навіть перед чоловіком. А так просто спровокувала потоки чуток про те, що не така вже й невинна була Шейлі, виходячи заміж. І так нічого хорошого про цей шлюб не кажуть!

– Хвилинку! І як далеко розлетілися новини про моє майбутнє батьківство?! – процідивши крізь зуби слова, мало не по одному, уточнив лієр Хеймар.

– Та це всім відомо! – Пересмикнула плечима лієра Медлін. – Не розумію, до чого робити з цього таємницю? Ви одружені і це цілком очікувано... Так от! Ми замовили вам у подарунок…

Правда! Зганьбити власну дочку, аби… Для чого?

І несподівано Тайраша розлютила ця дракониця. Невже в неї немає материнських почуттів? Розуму та розуміння того, до чого приведуть її плітки? Совісті? Навіщо так чинити з власною дочкою?

І лієра Хеймар теж молодець! Потрібно поговорити з нею. Хоч від неї Тайраш такого зовсім не чекав!

– С-са-справді! – чи то простяг, чи то прошипів Раш, знову кинувши погляд на червону, як мак, дружину. – Н-немає н-необхідності! Дякую, мамо! – це слово він сказав так, наче їм подавився. – Ми дуже вдячні за вашу турботу. А зараз нам справді час!

– Ні-ні! Я не можу вас відпустити! З хвилини на хвилину Берт прийде на обід! Едана якраз накриває на стіл… Яка ж я щаслива! Ми з вашого дитинства мріяли поріднитися сім'ями. Твій батько, Раш, частенько заговорив про ваш союз. Та й Шейлін завжди була а тебе шалено закохана!

– Батько? – тут же насторожився Раш, вдавши, що пропустив повз вуха останню фразу. – Що саме він казав?

Батько ніколи не кидався словами. Він завжди був небагатослівним. Привчивши себе чітко ставити завдання та віддавати накази, він і в житті залишався вірним собі. А якщо заговорював, і не раз, про шлюб між Рашем і Шейлін, то тому точно була причина.

– Щось про союз найсильніших! Що сильному дракону, призначена сильна дракониця. І що доля все одно приведе вас один до одного... Боги, це так давно було, любий. Думаєш, я пам'ятаю все? Роби знижку на вік!

Дракон підібгав губи і примружився на мить, ніби намагався роздивитися щось, чого ця лієра недомовляла. Він знав? Чи здогадувався? Чому ні, якщо про ймовірність появи дракониці здогадувався той, кому вигідно було її вбити, то чому батько не міг робити такі ж припущення?

Раш зібрався, знову згадавши манери, і в його погляді зник цей сталевий холод.

– Ви досить молоді, щоб пам'ятати такі важливі речі! – усміхнувся Раш, чомусь не сумніваючись, що ця дракониця пам'ятає ціну на шовк і перли того дня, коли батько це казав, але точно не пам'ятає, що сказав лієр Райраш. Але начальник таємного імперського розшуку не міг не спитати.