Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел
***
Андрея проспала сніданок, проспала обід… Взагалі, коли вона прокинулася, ближче було до ночі, ніж до полудня. Ліниво потягнувшись, вона перевернулася на спину і розплющила очі.
Сонце заливало кімнату теплим післяполудневим сяйвом, наче вчорашньої грози і не було. Як вона взагалі могла спати при такому світлі.
Пригадавши приправлений зіллям чай і заспокійливе закляття, яке вона з допомогою Шейна сама на себе наклала, Андрея зрозуміла як…
Як і обіцяв демоноборець – їй нічогісінько не снилося. При цьому, усе її тіло було наповнене небувалою легкістю. Навіть в голові було незвично тихо і спокійно. Наче її думки і тривоги все ще спали.
Щоправда, це блаженство тривало недовго – пам’ять радо підсунула їй картини нічного кошмару, і те, як на неї дивився Шейн, коли вона прокинулася. Тож, немає нічого дивного в тому, що тривога повернулася з новою силою.
Вона повинна якомога швидше повернутися в університет. Ще трішки і Шейн зрозуміє, що з нею не так, і коли це трапиться…
Андрея не хотіла навіть думати про те, наскільки правда може ранити демоноборця. І вже сам факт того, що його почуття починають турбувати її більше ніж збереження власного життя, не міг не хвилювати.
А тому Андрея різко сіла на ліжку і, спустивши ноги на підлогу, потягнулася за документами з університету.
Однак, замість гладенької поверхні папки, її пальці торкнулися складеного вдвоє листка. Розгорнувши послання Андрея мимоволі усміхнулася.
«Не виходь на вулицю одна. А якщо все ж надумаєш – не забудь магічне дзеркальце. На столі сніданок – обов’язково поїж (пропускати прийоми їжі шкідливо навіть для магів).
P.S.: Не ходи пішки – користуйся громадським транспортом. Транспортну карту залишив на столі.»
Чи потрібно говорити, що Андрея миттю забула і про університет, і про свої тривоги. Вона квапливо встала і швиденько побігла на кухню. Як і зазначалося в записці, транспортна карта лежала на столі поряд із накритою кришкою тарілкою.
Шейн просто чудо! Тепер їй не доведеться зустрічатися з цими моторошними створіннями на вулицях міста. І блукати в пошуках правильної дороги також. Що ж, після таких хороших новин, можна і поїсти.
Щоправда, варто було її руці торкнутися металевої кришки, як у двері Шейнової квартири наполегливо постукали. Андрея розгублено заклякла і випрямилася.
Шейн нічого не говорив їй про гостей. Чи повинна вона перевірити хто там? Що якщо це щось важливе?
Дівчина повернулася було в бік дверей, але сама себе зупинила. Навіть якщо так, хто вона така, щоб приймати тут гостей. Якщо це справді важливо, гість, ким би він не був, прийде ще раз. Стоп! А якщо це Лірен?
Остання здогадка видула усі інші думки з її голови, і дівчина поспішила до вхідних дверей. Але подивитися у вічко, чи навіть торкнутися дверної ручки вона не встигла.
Двері несподівано відчинилися самі, і з протилежного боку на неї здивовано подивилися зелені очі. Несподівана гостя була високою, спортивної статури. Волосся її було пофарбоване в білий колір, в той час, як брови і вії залишалися вугільно-чорними. Одягнена вона була в довгу зелену сукню. І першим, що кинулося Андреї в очі стало багато оздоблене дорогоцінним камінням кольє, що прикрашало шию незнайомки.
Андрея мимоволі відсахнулася, а магеса навпроти озирнулася, заглянула за двері, перевіряючи номер квартири і знову подивилася на неї.
- Де він?! – грубо і роздратовано запитала вона.
Андрея обережно відступила на крок, і магічка, відштовхнувши її вбік, протиснулася всередину.
- Кого ви шукаєте? І хто, насамперед, ви самі? – все ще розгублено запитала Андрея.
Чомусь поведінка незнайомки і те, як вона дивилася на Андрею, викликало у дівчини роздратування.
- Дожилася, всякі обірванці будуть мене допитувати! – окинувши гидливим поглядом Андрею, обурено викрикнула магічка. – Це мені слід запитувати, хто ти така, і що робиш в квартирі мого небожа, - грубо прошипіла та і попрямувала прямісінько в кімнату Шейна.
Андрея зіставила слова жінки з її зовнішнім виглядом (тій важко було дати і двадцять років), а тоді пригадала, що маги як би довше живуть і відповідно старіють повільніше. І все ж, навіть якщо це правда, така поведінка недопустима.
- Вінфред на роботі, - підбігши до жінки, Андрея зачинила двері Шейнової кімнати прямісінько перед її носом. – Якщо Ви хотіли з ним побачитись, Вам слід було приходити пізніше.
Жінка роздратовано повернулася до неї обличчям, і махнула в її бік рукою. Востаннє, коли маг так змахнув рукою в її напрямку, Андрея опинилася на металевому столі. Тож не було нічого дивного в тому, що від переляку її серце завмерло. Час немов сповільнився, і вона наполохано спостерігала за тим, як напівпрозора хмарка наближається, і несподівано за декілька сантиметрів до її тіла розривається на двоє і різко розсіюється в неї за спиною.
Жінка розгублено подивилася на свою долоню, перевела розгублений погляд на Андрею і роздратовано схрестила руки на грудях.