Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око - Майкл МакКланг

-- Це – благі побажання, в кращому випадку. – Хольгрен затарабанив пальцями по стегну. – Ми зв‘язуємося з силами набагато потужнішими, ніж будь-які, що ходять по світу сьогодні, з надією, що обманом змусимо їх зробити те, що хочемо. Немає жодних гарантій, що добившись цього, ми значно не погіршимо справи. Чи це дійсно правильне рішення, Амро? Я не знаю.

-- Я теж не знаю. Я насправді не розумію, що може бути гірше, ніж те, що світом буде правити Король Тіней, але, гадаю, таке можливе. Проте, давай поглянемо на справу з цього боку: В тебе є краща ідея?

Він зморщив губи, похитав головою. Але пальці продовжували барабанити.

-- Тоді добре. Може Руікі допоможе тобі придумати спосіб, як не дати Атагос висмоктати з мене життя, поки я буду надягати на неї намисто. Пам‘ятай, її зброя – це голос. Я не хочу оглухнути назавжди, але якщо не буде іншого виходу, погоджуся й на це.

Я сподівалася, що якщо Руікі матиме якесь заняття, то хоча б на кілька хвилин припинить намагатися вкоротити собі віку. Якщо це спрацює, я могла дістати для неї кров, яка врятує їй життя і вилікує рани. Потім вона могла робити все, що їй заманеться. Якщо це самогубство, я не могла її зупинити. Я сподівалася, що з цілим тілом, вона переконається – життя має свої переваги.

-- Руікі? – запитав Хольгрен. – Допоможеш?

В неї були закриті очі. Вона глибоко вдихнула і повільно видихнула.

-- Це божевілля, -- промовила вона. Тепер це було схоже на її справжній голос. Впевнений, навіть трішки зарозумілий. Я сприйняла це за добрий знак.

-- Так, це божевілля. То й що?

-- Ви не знаєте справжньої природи Та-Агота, так? Щоб ви знали, сестра намагалася знищити його не заради забави.

-- Звісно, він має свої недоліки. Але мені важко уявити собі, що вони більші ніж в Короля Тіней.

На це їй не було що заперечити.

-- Відповідай на запитання. Можеш допомогти Хольгрену?

-- Мабуть. Ми можемо зробити глухою тебе, або німою Атагос. Насправді, найкраще скомбінувати ці ефекти. Так в нас буде більше шансів на успіх.

-- Як ти збираєшся змусити її замовкнути? Як тільки ти наблизишся до неї, вона тебе схопить. Вона поневолила десяток людей за раз, як маріонеток по черзі підвела до себе і висмоктала все життя. Це смерть на двох ногах.

-- А я безнога безсмертна істота. Ми пасуємо одне до одного.

-- Ти щось хочеш цим сказати, Руікі?

Вона глянула на мене.

-- Я допоможу вам, але за це ви дасте мені померти.

Я почала хитати головою, і вона підняла руку.

-- Смерть – мій єдиний вихід. Я обираю смерть від її руки. Цим самим я допоможу вашим планам.

-- Ні. Абсолютно ні, -- сказала я, але вона не слухала.

-- Хольгрен допоможе мені підготуватися. Коли Атагос поневолить мене, моя смерть запустить закляття, яке ми приготуємо, і яке, якщо все піде добре, вирубає її на короткий період. Це дасть вам час надіти на неї намисто і втекти в храм Та-Агота. Це найбезпечніший спосіб.

-- Це вбивство.

-- Ви попросили моєї допомоги. Наполягаєте, що я повинна виконати свій обов‘язок, сплатити борг. Я допомогла вам як могла і готова допомагати надалі. Але я маю право померти так, як вважаю за потрібне. Більше я для вас не можу зробити нічого. Мій останній вчинок піде на користь і вам і мені.

-- Хольгрене, скажи їй, що цього не буде.

Я глянула на нього і побачила, що він не збирається казати нічого подібного.

-- Гадаю, вона має рацію, Амро. Вона зробила все, що може. Змушувати її жити далі, зводить хороші наміри на манівці.

-- Ти це не серйозно!

-- Боюся, що так. Навіть якщо вона повністю зцілиться, за межами Тагота її воля їй не належатиме. Надто довго вона була під впливом Короля Тіней; вона буде знаряддям, яке змушують робити вчинки, до яких вона відчуває відразу. Якщо Руікі обирає смерть, відмовляючись коритися Королю Тіней, то це її право.

Хольгрен поклав руку мені на коліно, але я скинула її геть.

-- Це малодушне боягузтво, -- сказала я.

-- Називай це як хочеш, це мій вибір. – Вона піднялася в сидячу позицію. – Так чи сяк, я знайду спосіб звільнитися.

-- Гаразд. Ви працюйте над планами екзекуції. Я йду прогуляюся. Мене це не цікавить.

Я встала і пішла геть, в напрямку руїн.

-- Амро, будь ласка, -- Хольгрен наздогнав мене і поклав руку на плече. Я скинула її.

-- Це проти моєї природи, Хольгрене. Ти це знаєш краще, ніж будь-хто.

Як він міг не знати? Я пережила ситуації, які вбили б інших, набагато вміліших за мене, тільки тому, що відмовлялася поступитися, здатися. Виживання було в мене в крові. Досвід, який ми пережили у воротах, показав йому це.

-- Те, що підходить тобі, не мусить підходити всім. Для деяких людей є важливіші речі, ніж виживання.

-- Це значно більше ніж виживання чи не виживання. Це – вбивство.

-- Ти помиляєшся. Я кохаю тебе за те, що ти хочеш врятувати її, але ти помиляєшся. В гіршому випадку це жертва, в кращому – визволення. І не тобі обирати. А Руікі.

-- Називай мене, як хочеш, Хольгрене, факт полягає в тому, що якщо ми будемо діяти згідно з вашим планом, то вона помре. Замість того, щоб спробувати зупинити чи відговорити її, ми збираємося допомогти їй. Може тобі це