Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок - Ліра Куміра

Ступивши у вогняне дзеркало порталу, я опинилась у просторому кабінеті. Чоловік відразу зняв мантію, під якою був цілком зручний чорний костюм. Було видно, що викладачеві більше задоволення приносить вільне пересування, ніж престиж магістра стихії вогню.

- Сідайте, - він показав мені на стілець прямо навпроти великого столу, сам же зайняв своє робоче крісло. - Я дуже ціную свій і чужий час, тому відразу перейду до справи, - так, він не любить ходити навколо.

- Магістр, я… - я взагалі-то тільки вчитися прийшла, а він отак одразу з місця в кар'єр, але домовити мені не дали.

 - Взагалі-то некрасиво переривати старшого, - у його голосі не було й частки докору, швидше якісь незрозумілі веселощі. - Дозвольте мені трохи пояснити Вам те, що сталося і все ж таки розбити Ваші повітряні замки, - мабуть мене зараз жорстко осадять, щоб я собі не нагадувала, що я якась особлива. - Так, звичайно, вибачте, - все ж він мав рацію, потрібно було дослухати. 

 - Так от. Щойно викладачі академії дізналися про ще одного універсала в нашому навчальному закладі, як до ректора почалося паломництво, кожен хотів отримати собі в учні сильного мага, адже це не лише престиж, але й влада в академічній раді. Ректор з кола охочих відразу випав, у нього в учнях вже є Ваш наречений... - я все ж таки вклинилася в монолог магістра, хоча, напевно, потрібно було промовчати.

​​- Чоловік... 
 - Ах, навіть так. Але я не бачу між Вами прив'язки, - дивився чоловік ніби не на мене, а крізь. Мені довелося оголити свої зап'ястя, показуючи шлюбні тату. – І як далеко? - Спершу я не зрозуміла про що мова, почавши червоніти, але пізніше до мене дійшло. 

 - До передпліч, - приховувати я не бачила сенсу, тим більше що магістр став моїм наставником.
 - Значить все ж таки чоловік... - у його голосі прозвучали незрозумілі для мене нотки: розчарування або втоми, але ламати над цим голову я не стала, могло і здатися, - Так от, Кіларіан Вінгед уже став учнем ректора, і тут питань ні в кого не виникло, але ось коли в академії з'явилися Ви… А точніше, коли Вірраліан Вінгед подав заявку на Ваш вступ, тут і почалися мовчазні битви між усім нашим викладацьким складом, але ректор вирішив зробити ставку на підказку «академії», і ми на якийсь час затихли, поки сьогодні вранці не надійшло повідомлення всім професорам і магістрам з'явитися на полігон. Ну, а далі Ви знаєте, - чоловік замовк, а я зрозуміла, що зовсім нічого не зрозуміла з його розповіді, і заплуталася ще більше.

- Вибачте, магістр, але я взагалі не в курсі... - була-не була, краще відразу зізнатися.
 
 - Ні? Дивно. Хоча в королівстві давно не було універсалів, схоже, ці знання не доступні для студентів. Тоді я можу розповісти, якщо вам цікаво. - Він уважно подивився на мене, чекаючи на мою відповідь.

- Звичайно цікаво! - Та я ж тепер не засну, доки не дізнаюся! 

 - Добре, - весело посміхнувся мені магістр і почав свою розповідь:

- Вас просто розіграли в орочу рулетку, - бачачи нерозуміння в моїх очах, чоловік продовжив, - Ректор дав нам можливість визначити максимальну взаємодію стихій викладачів з Вашою магією. 

- Але ж це був тест на мою здатність відповідати вимогам академії! - Виклала я як на духу.

- Це Вам так ректор сказав? - я непевно знизала плечима, так говорили всі, включаючи Вінгедів, - Старий прийом колишніх студентів, налякати свою дитину, щоб вона не посоромила і виклалась на повну на співбесіді. Ви універсал, таких у світі раз-два і нема, думаєте Вас не прийняли б?

- Я не знаю, - щось зовсім розгубилася.

- Ах, Амеліє, свята Ви простота. Та за Вас билися б усі відомі магам академії, хоча найкраще допомогти впоратися з великим магічним резервом можуть лише дракони… - виходить мені лише треба було попросити допомоги? – Але не про це йдеться. Ороча рулетка. Кожен викладач спробував впливати на Вас своєю магією, щоб досягти найкращої взаємодії, доводячи ректору та іншим, що саме він більше за інших підходить на роль Вашого наставника. І вийшло так, що я все ж таки зшахраював. Я єдиний, окрім ректора, який у відборі не брав участі, маю доступ до Втілень стихії, і саме на них я зробив ставку. Хоча повної впевненості в тому, що вони вас приймуть, зрозуміло, не було. Але хто не ризикує, той не стає магістром, як кажуть. Так от коли Втілення не просто прийняли, а й частково з Вами злилися… Решті просто нічого не залишалося, тільки визнати свою поразку. Так я став Вашим наставником, - виклав мені все як на духу магістр, чекаючи моєї реакції.

- Ну, кхм... І що у нас далі за планом? - Після мого запитання чоловік видихнув, виявляється він переживав, зізнаючись у своєму шахрайстві. Чи це мене здивувало? Тільки в одному – виявляється, це не я доводила, що зможу, а викладачі боролися за мене. Так, тепер би не запишатися. 

 - Я складу для Вас окремий розклад, і Ви відвідуватимете вступні лекції з іншими студентами, не тільки отримуючи теоретичні знання зі стихій, але і навчитеся взаємодіяти в колективі, ніхто не замикатиме Вас у чотирьох стінах, позбавляючи будь-якого спілкування з однолітками. Що ж на рахунок індивідуальних занять, то вони проходитимуть щодня, не виключаючи і вихідні, для початку двох годин я думаю нам вистачить. - офігіти, це мені доведеться цілий день проводити в навчанні? З одного боку - це могло налякати, чи не перетворюся я на повноцінного ботана, а з іншого - найважливіше впоратися зі стихіями, і нарешті зняти браслет, що обмежує мою магічну силу. 

- Я готова, - рішучості в цьому питанні мені було не позичати, та й взагалі я якось заспокоїлася, коли дізналася, що мені все ж таки допоможуть.

- От і добре. Тоді сьогодні облаштовуйтесь та відпочивайте, а завтра відразу після обіду я чекаю на Вас у своєму кабінеті, - ентузіазм магістра змушував мене думати лише в позитивному ключі - я зможу, я впораюся! - До занять приступите з понеділка, якраз почнеться друге навчальне півріччя.