Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Команда, яка втратила капітана, билася відчайдушно, але скоро стало ясно, що вони програють свою битву. Новий капітан не був рівнею тій людині, яку вони втратили. Коли останній відведений на гру раунд закінчився, вони програвали два очки — вражаюча перевагаа іншої команди.

Такий розрив, так само, як і виведення з ладу капітана іншої команди таким варварським способом, сильно зміцнить репутацію переможців.

Джеган і його офіцери здавалися задоволеними результатами гри. У ній була саме та жорстокість, кривавість і безжальна перемога, які, як вони думали, і повинні бути в Джалайдін.

Стражники, сп'янілі від смертельної лютості гри, шепотілися між собою, обговорюючи, які сутички їм сподобалися найбільше і чому. Натовп, вже розігрітий грою, був ще більше збуджений подальшим бичуванням. Розпалений, він з нетерпінням чекав нової гри.

В очікуванні нової гри натовп почав розмірено скандувати, нетерпляче вимагаючи, щоб наступні команди вийшли на поле. Вони плескали в долоні в такт своєму монотонному реву, який вимагав видовища.

Одна з команд з'явилася з натовпу на далекому краю поля справа. Судячи з того, як її вітали, це була улюблена команда натовпу.

Гравці, піднявши над головою стиснуті в кулак руки, дефілювали навколо поля, хизуючись перед шанувальниками. Люди в натовпі, так само, як і присутні в таборі жінки, вітали команду, яку вони знали і любили.

Один з охоронців Джегана, що стояв недалеко від Келен, сказав своєму сусідові, що ця команда більше ніж просто гарна, і що він очікує, що вона рознесе супротивника в пух і крах.

Судячи з криків натовпу, велика частина уболівальників дотримувалася тієї ж думки. Мабуть, це була найпопулярніша команда з жорстокою репутацією, яку люди Імперського Ордена поважали і пам'ятали. Після попередньої гри натовп солдатів була збуджений і жадав крові.

Величезна маса солдатів подалася вперед, витягаючи шиї, щоб побачити іншу команду, яка нарешті пробралася крізь натовп з лівої сторони поля. Вони виходили по одному, без піднятих кулаків, без будь-якої похвальби чи демонстрації своєї переваги.

Келен втупилася на них з таким же подивом, що й інші. Натовп затих. Не стало ніяких криків вітання. Люди були занадто вражені, щоб кричати.

Всі гравці виходили по одному і без сорочок, виходили з проходу, кордон якого складався з численної групи похмурих стражників, які всі, як один, були зі стрілами вкладеними на тятиви.

Кожна людина в колоні, яка тримала шлях до центру поля, була розфарбована дивними червоними символами. Лінії, завитки, кола і дуги покривали їх обличчя, груди, плечі і руки.

Їх зовнішній вигляд був такий, наче їх позначив кров'ю сам Володар.

Келен помітила, що у очолюючого їх команду чоловіка структура нанесених малюнків хоч і була схожа з іншими, все ж мала деякі відмінності. Крім того, тільки у нього були подвійні стріли блискавок на обличчі.

Починаючись від скроні з кожної сторони — одна була дзеркальним відображенням іншої; вістря кожної блискавки робило зигзаг по брови; центр кожної стріли блискавки перетинав повіку, нижньою частиною зигзага немов хльоснувши по вилицях, нарешті зникав у ямках кожної щоки.

Келен відчула цей страхітливий ефект підсвідомо. Лютість пильного погляду хижака випромінювалася сірими очима з центру кожної з пари блискавок.

Вся увага відволікалася на хитромудрі лінії, і тому було важко розібрати, хто цей чоловік. Дивні символи, особливо стріли блискавок, приховували риси обличчя під цією маскою. Келен раптово здогадалася, що це — його спосіб приховати свою особистість, і при цьому не вимазуючи себе брудом.

Але вона утрималася від того, щоб проявити хоча б тінь усмішки на своєму обличчі. Незважаючи на полегшення, в той же час їй було шкода, що вона не може побачити його обличчя, його справжнього обличчя, побачити, на кого він схожий.

Хоча він був не таким величезним, як деякі з інших масивних гравців, тим не менш, він був здоровим високим м'язистим чоловіком, але без тієї гори м'язів, якими були обвішані деякі з громил — огрядних бикоподібних здорованів. Його статура гармоніювала правильними пропорціями.

Продовжуючи пильно розглядати його, Келен раптово спохопилася, що хто-небудь може помітити її погляд, прикутий до нього. Вона відчула, як її обличчя почервоніло.

І все ж, вона продовжувала дивитися. Не в силах відірватися. У перший раз їй випала така можливість добре розгледіти цю людину. Якимось чином, вона знала, що він буде виглядати саме так.

Не виключено, що цей образ склався в її уяві і мріях. Холодний перший день зими несподівано здався їй теплим.

Вона задалася питанням, ким же був, по відношенню до неї, цей чоловік. Вона спробувала приборкати розбурхану уяву. Вона не насмілилася мріяти про те, чому не судилося збутися.

В той час, як ключовий гравець іншої команди реготав, чоловік з сірими очима очікувально стояв перед суддею, спрямувавши свій пильний погляд на колегу з команди супротивника.

Як тільки вона побачила цей строкатий візерунок команди, вона відразу зрозуміла, що солдати поставляться до цього, як до порожньої бравади.

Строкаті візерунки створювали членам команди зовнішній вигляд подібний до того, який людина в Старому Світі отримувала, жорстоко покарана за нахабство або за підбурювання.

Маскування особи було лише однією стороною медалі, але мало ще якесь відношення і до всього іншого. Він сильно ризикував собою і своєю командою, представивши їх в подібному зухвалому вигляді.

Було ясно, що, відзначивши себе стрілами блискавок, він переслідував мету, щоб ніхто не міг не помітити того, що він є ключовим гравцем, щоб направити осередок уваги іншої команди на себе. Вона не могла уявити, навіщо він зважився на таке.

Наслідуючи приклад свого лідера, вся без винятку команда, що стояла без макіяжу — почала реготати. До них приєднався натовп, регочучи, освистуючи і матюкаючи розфарбованих гравців, особливо їх капітана зі стрілами блискавок. Келен абсолютно не сумнівалася, що не було небезпечніше помилки, ніж намагатися висміювати цього чоловіка.

Гравці поцяцькованої команди, немов зроблені