Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел

Її брехні дійсно не було виправдань. Тільки одне – її життя. Їй все ще важко було уявити реакцію Шейна на правду. І тільки одне Андрея знала точно – щойно її секрет розкриють, вона перестане існувати.

- Ось, випий, - Андрея підскочила з переляку. Шейн стояв в дверях, тримаючи в руках чашку з чимось явно гарячим. – Я додав в чай заспокійливе зілля. Після нього ти заснеш без сновидінь.

Як він так швидко заварив чай? А, хоча, він же маг, а для магії немає нічого неможливого.

Незграбно піднявшись з підлоги, Андрея повільно підійшла до демоноборця і обережно забрала з його рук чашку.

Тепло одразу ж зігріло її долоні, але через тремтіння вона пролила трішки чаю на підлогу. Помітивши це, Шейн підтримав її долоні своїми, і Андрея побіліла сильніше.

Вона мало не відсахнулася, щойно його теплі пальці торкнулися її шкіри. І їй неймовірних зусиль вартувало залишатися незворушною, увесь той час, поки він не забрав свої руки.

- Обережніше, не пролий на себе, чай гарячий…

Андрея кивнула і про всяк випадок відійшла на декілька кроків. Головою вона розуміла, що Шейн не завдасть їй болю, не зараз, коли вважає її Анікою. Але як бути з інстинктами? Тепло його рук щоразу повертало її в ті нестерпні хвилин, які вона провела на холодному металевому столі, непорушна, сліпа і німа – абсолютно беззахисна перед своїм катом.

- Мені побути тут з тобою? – поцікавився через деякий час Шейн.

Андрея спершу вагалася, але добренько все обміркувавши кивнула. Залишитися зараз на самоті зі своїми думками… Вона боялася, що так може остаточно збожеволіти.

І хоча спершу їй здавалося, що їм важко буде знайти спільну мову, Шейн несподівано легко підібрав тему для розмови. Спочатку вона вагалася перед кожною відповіддю, ретельно обмірковуючи кожне слово, але зрештою навіть не помітила, як розговорилася.

- … Насправді, - відповідаючи не одне із її запитань, з усмішкою говорив Шейн, - найлегше магією впливати на свій організм. Ось чому більшість заклять спрямованих на заклинача першого або другого рівня. Взагалі, я знаю тільки одне таке закляття шостого рівня.

- Тобто, - уточнила, не приховуючи допитливості, Андрея, - магію краще починати вивчати з цих заклять?

- Не зовсім, - несподівано заперечив Шейн, і дівчина нахмурилась.

- Чому? – розгублено перепитала вона.

- Закляття поділяються не тільки за рівнем складності. Є й інші критерії. Для зручності вивчення їх зазвичай об’єднують в споріднені категорії. До прикладу, цілителі і некроманти – вони пізнають кардинально різні галузі магічної науки, але при цьому архімаги зустрічаються і серед одних, і серед інших. – Андрея кивнула і несвідомо підсунулася ближче до демоноборця. – Взагалі, якщо заглибитися у вивчення історії магії, можна дійти висновків, що першими магами були стихійники. Вони не використовували словесних формул і не розкладали закляття на складові. Це більше походило на контрольований викид магії.

- Таке взагалі можливо? – з недовірою запитала дівчина.

Шейн у відповідь злегка нахмурився і опустив погляд на свої долоні. Декілька секунд він сидів так, невідривно дивлячись на свої руки, після чого впевнено кивнув.

- Це складно, небезпечно, але реально, - м’яко промовив він. – Чимось схоже на передачу магічної енергії. Ти ж заряджала світильник магією. – Андрея зніяковіла, але кивнула. – При цьому відбувалася передача магічної енергії, але в той же час ти не застосовувала жодних заклять. Думаю, якби хтось зміг контролювати чисту магію у відкритому просторі, він би став величним магом.

На декілька хвилин в кімнаті запанувала тиша. Шейн позіхнув, потягнувся і розсіяно подивився у вікно. Надворі все ще накрапало, але грому уже чути не було, тільки поодинокі блискавки розсікали небо то тут, то там. Після того, як Андрея злегка заспокоїлась, вони погасили світильники і розшторили вікно. Спостерігаючи за негодою розмовляти було цікавіше.

- Повернемося до вивчення магії, - перервала тишу дівчина. Демоноборець здригнувся і повернув голову в її напрямку. – Яке закляття здається тобі найпростішим?

- Хмм… Мабуть, самео ота ріо – заспокійливе закляття першого рівня, - пояснив Шейн у відповідь на нерозуміючий погляд Андреї. – Розслабся, - несподівано скомандував він, - поклади руку на центр грудей. Тепер заплющ очі і уяви щось заспокійливе. І закріпити відчуття за допомогою словесної формули. Спробуй.

Андрея схвильовано виконала усі команди Шейна, але скільки б не старалася, ніяк не могла відшукати в своїй свідомості спокою. Щось увесь час її відволікало.

- Уяви море, - несподівано увірвався в потік її думок голос Шейна. – Безкрає, як небо, воно простягається далеко за горизонт. Плескіт води, солений присмак на язикові…

- Самео ота ріо… - тихо промовила Андрея, щойно намальована демоноборцем картинка остаточно сформувалася в її голові.

І дивовижним чином це спрацювало. Тривога відступила, і дівчина несподівано відчула наскільки втомилася. Її тіло нарешті розслабилось і тільки після цього Андрея усвідомила, наскільки напруженою була увесь цей час.

Мимоволі її губи вигнулись в усмішці і вона кинула вдячний погляд на Шейна.