Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел
Аніка можливо все ще була б жива, - подумки закінчила його фразу дівчина.
- А чому мені там не подобалося? – піддавшись допитливості запитала вона.
Останні декілька годин були просто жахливими – вона тільки чудом знайшла дорогу зі Строктема в Лімпсен. І треба ж їй було залізати в той бісів трипорт. Та краще б вона в Центральному парку заблукала. На вулицях Совігарду примар було не менше ніж на алеї королів. Якби вона тільки знала, що доведеться через усе місто іти, десятою дорогою проклятий трипорт обходила б.
- Можливо, якби ти пояснила нам тоді причину, ми не наполягали б так на продовженні навчання, - відповів тим часом на її запитання Шейн, і дівчина тільки після цього помітила, що з його лівої долоні капає кров. – Насправді, ти була дуже рада коли прийшли результати вступних іспитів і ми навіть ходили… Ай!
Андрея проігнорувала окрик демоноборця і заштовхала його назад в квартиру.
- Що це? – схвильовано запитала вона, помітивши глибокий поріз на долоні хлопця. – То он звідки кров на твоєму обличчі.
- Нічого особливого, - спробував вивільнити долоню Шейн, - просто…
Андрея кинула на нього грізний погляд, і демоноборець закляк.
- І скільки ти так ходив? А що як в рану потрапить інфекція? Навіть магією важко вилікувати зараження…
Шейн мовчки спостерігав за тим, як дівчина оглядає його рану і чомусь не міг поворухнутися. Це була і Аніка, і в той же час… Він вперше чув в її голосі такі владні нотки. І те, як вона на нього зиркнула… Під її поглядом він знову відчув себе юним хлопчиськом.
Наче повернувся на роки назад, коли його батьки ще були живими. Сіда Шейн частенько так відчитувала сина, коли той ранився внаслідок пустощів і витівок.
- Ані? – чомусь покликав тихо він.
Дівчина обхопила тим часом його долоню і щось нерозбірливо шепотіла собі під носа. Тоді здригнулася несподівано і розгублено подивилася на нього.
- Що? – запитала вона. Шейн тільки знизав плечима і відвів погляд. Сам не знав чому покликав її. – У тебе є чим обробити рану? – не дочекавшись від нього відповіді запитала вона. – Зачекай, я збігаю в аптеку, - коли він і на це не відповів, промовила дівчина, - бачила одну неподалік…
Але варто було їй відпустити його долоню, як Шейн сам схопив її за руку і не дозволив ступити і кроку.
- В моїй роботі всяке траплялося, а це всього лише подряпина…
- Звичайно, але люди і від меншого помирали, - не погодилась з ним Андрея. – Я швидко, тут справді близько…
І вона знову спробувала вийти з квартири. Шейн роздратовано шарпнув її за руку, і наступної миті двері чарівним чином зачинилися перед її носом.
- У мене є все необхідне, тобі не потрібно нікуди іти, - м’яко промовив він.
Андрея внутрішньо усміхнулася. Вона сподівалася, що це допоможе відволікти демоноборця від зайвих роздумів. І, схоже, це навіть спрацювало.
- Куди іти? – повернувшись до нього обличчям запитала вона.
Вінфред зітхнув і повів її за собою на кухню. Там, під уважним поглядом дівчини, він витягнув з шафи коробку з ліками і бинтами. У нього уже було багацько дрібних шрамів – цілителів Шейн недолюблював, а вони недолюблювали його. Надто агресивно подекуди його магія реагувала на їх маніпуляції, от і доводилося латати себе самому.
Але проблем з цим у нього не було. Болю він не боявся, та й свої рани з дитинства сам обробляв.
Тому, мабуть він і почувався так дивно, коли Аніка взялася обробляти поріз на його руці. Шейн змушений був визнати, що перестарався. Рана і справді була досить глибокою, але він нічого практично не відчував, доки дівчина не почала її промивати.
В першу секунду його долоня сіпнулася було, але він вчасно зупинив себе, і мужньо переніс усі процедури.
Обробляючи його рану, дівчина почала тихенько переповідати йому свої пригоди, і Шейн уважно слухав, не перебиваючи, але і не відводячи від її обличчя уважного пронизливого погляду.
Говорила Андрея спокійно, стараючись, щоб розповідь була максимально наближена до правди.
І все ж Шейн відчував, що вона щось приховує. Аніка звичайно не зобов’язана була попереджати його, перш ніж кудись виходити. Але нічого не пам’ятаючи… Як вона знайшла дорогу в університет?
Нехороші підозри зародилися всередині демоноборця, і він подумки застосував закляття дератос. Зазвичай його використовували для виявлення слідів магічного впливу на об’єкт і ідентифікації застосованих заклять. Декілька хвилин він уважно роздивлявся дівчину в пошуках слідів, але так і не зміг нічого розпізнати. В його очах вона була оточена густим білим туманом. Хтось добряче попрацював, щоб приховати сліди свого втручання. Зрештою, у Шейна від зусиль розболілася голова і виступив піт на чолі, тож він був змушений розвіяти закляття.
Андрея тим часом зав’язала останній вузлик на пов’язці і обережно погладила поранену долоню демоноборця. Їй все ще було страшно, і в той же час совісно. Обманювати того, хто так щиро хвилюється… Нехай і не за тебе… Просто…
Дівчина тяжко зітхнула і підняла погляд на обличчя Шейна. Ось чому вона повинна покинути це місце і якомога швидше.
