Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел

- Оренторос, - чітко промовив після всіх маніпуляцій закляття Шейн.

Він був надто схвильованим. Хоча це і було закляття сьомого рівня, зазвичай воно йому легко давалося і без словесної формули, але зараз Вінфред собі не довіряв.

Його магія надто сильно була прив’язана до емоцій, і коли він втрачав над собою контроль… траплялося всяке.

Закляття тим часом спрацювало, і бура пляма на мапі зібралася в красиву круглу бусину, щоб завмерти непорушно на одному місці.

Вінфред тихо вилаявся і в пориві злості змів карту зі столу. Знову! Який сенс бути одним із найсильніших магів свого покоління, якщо навіть знайти нікого не можеш, коли це потрібно?!

Найближчий до нього магічний світильник спалахнув на мить сліпучо білим сяйвом і вибухнув. Шейн зусиллям волі придушив гнів.

Вінфред здогадувався, що так буде. Він і раніше не міг відшукати Аніку. Зараз хоча б знає, що вона жива…

Вона ж жива?.. Закляття «оренторос» на сьогоднішній день найсильніше закляття пошуку, воно не працює тільки в двох випадках: шукана особа або прихована від пошуку, або мертва.

У Шейна затремтіли руки. Повторно вилаявшись, він обхопив руками голову і завмер так на мить. Йому в жодному випадку не можна піддаватися паніці.

Що ще? Що він може зробити?

Аніка була тут… Він бачив її зранку, коли збирався на роботу. Куди вона могла піти, і головне для чого? А може вона щось згадала… Що як вона?..

Шейн кинувся в кімнату дівчини. Вся ліва половина його обличчя була вимащена в крові, але він не помітив би зараз цього, навіть якби опинився в дзеркальній кімнаті. Рана на його руці продовжувала кровити, так що невдовзі на підлозі утворилася кривава доріжка із рубінових капель.

Демоноборець тим часом увійшов в кімнату Аніки і змахом руки погасив усі світильники.

- Сіерра море, - шепнув ледь чутно він і в повній темряві почали проявлятися примарні сліди жіночих ніг.

Слідів в кімнаті було дуже багато, і йому довелося б не одну годину витратити, щоб їх усі розплутати. Зазвичай цей метод пошуку використовувала поліція, коли потрібно було знайти злочинця по гарячих слідах. Але Шейна цікавила не сама кімната, а те, що відбувалося за її межами.

Погасивши світло у всій квартирі, він вийшов в коридор, і практично ідучи по слідах дівчини, попрямував до вхідних дверей. Він готовий був усю ніч бродити столицею, поки не знайде її, але варто було відчинити двері…

Спершу йому здалося, що він її чимось налякав – дівчина скрикнула, схопилася руками за серце і відскочила від дверей. Шейн змахнув рукою, і світильники за його спиною загорілися яскравим світлом.

- Де ти була?

- Що з твоїм лицем?

Заговорили вони одночасно і водночас же й замовкли.

- Що ти робила на вулиці так пізно? – зрештою порушив мовчанку Шейн.

Дівчина здригнулася, а тоді несподівано торкнулася тремтячою долонею його щоки.

- Що це? – схвильовано запитала вона. – Звідки кров?

- Ти не відповіла на запитання, - дещо грубо відштовхнувши долоню Аніки від обличчя промовив маг.

Аніка повторно здригнулася і наче ще сильніше зіщулилась під його поглядом.

- Я заблукала… - ледь чутно промовила вона, незграбно заховавши руку за спину.

В другій долоні вона стискала помітно потріпану папку. Шейна наче опалило хвилею гніву. Першим бажанням було накричати на неї, відчитати за дурість і необережність. Але варто йому було знову подивитися на неї: її винувато опущену голову, тремтячі долоні і червоний явно від холоду ніс, як увесь гнів кудись зник.

Переступивши поріг він притягнув дівчину до себе і, піддавшись пориву, міцно обійняв.

- Дурненька, навіщо ж ти виходила одна на вулицю. Треба було дочекатися мене, або зв’язатися з Міною. Чому ти не взяла з собою магічне дзеркальце?

Дівчина тільки плечима знизала. Він уже хотів було відсторонитися, аж раптом, вона сама обхопила його руками і притиснулася щокою до його грудей.

- Сильно злякалася? – тихо запитав демоноборець, відчуваючи, як всі тривоги відступають під натиском її тепла.

Йому все ще хотілося злитися і провести з нею виховну бесіду, але чим довше вони так стояли, тим важче йому було підібрати підходящі слова.

- Скоро почнеться новий навчальний рік і я злякалася, що мене можуть відрахувати… Я просто хотіла…

- Ти була в університеті?! – Шейн і сам не сподівався, що ця фраза дівчини так розізлить його.

Андрея розгублено завмерла. Вона не розуміла, що зробила не так і чому демоноборець розізлився на неї. Що може бути поганого в поході в університет? Вона ж у будь-якому випадку невдовзі повернеться туди, то чому не зараз.

- Точно, - змірявши її злим поглядом, промовив Шейн, - ти ж не пам’ятаєш… Тобі не подобався Королівський університет магії. Ти сама заговорила про відрахування ще в кінці першого семестру. Ми з Міною заледве переконали тебе дочекатися кінця першого курсу. - Такого Андрея точно не очікувала. – Якби ми тільки так не наполягали тоді…