Екзорцист - Вільям Пітер Блетті

Господи, треба негайно викликати слюсаря, щоб поставив замок!

Кріс повернулася до кухні, додала дещо до списку необхідних справ, що їх мала залагодити Шерон, повідомила Віллі меню на вечерю й передзвонила своєму агентові стосовно фільму, до якого її запросили як режисера.

— Як тобі сценарій? — поцікавився він.

— Він чудовий, Еде. Берімося до роботи. Коли треба починати?

— Ну, твоя частина запланована на липень, тож варто негайно починати готуватися.

— Тобто прямо зараз?

— Прямо зараз. Це інакше, ніж акторська гра, Кріс. Треба багато чого підготувати. Ти маєш попрацювати з художником-постановником, костюмером, гримером, продюсером. А ще треба знайти оператора й монтажера, розкадрувати. Та ти й сама це все знаєш, Кріс.

— От чорт! — невтішно зронила вона.

— Якісь проблеми?

— Так, Еде. Проблеми з Реґаною. Вона дуже важко захворіла.

— Ой, як прикро, дитино.

— Ще б пак.

— А що сталося, Кріс?

— Ніхто ще не знає. Чекаємо результатів обстеження. Чуєш, Еде, я не можу її залишити.

— А хто ж тобі каже її залишати?

— Та ні, Еде, ти не розумієш. Я мушу бути з нею вдома. Вона потребує моєї уваги. Чуєш, мені важко це все пояснити, Еде, тут стільки всього наплутано. Чому б нам не відкласти це на якийсь час?

— Не можемо. Вони планують показ на Різдво в «Мюзик-холі», тому й підганяють усіх зі строками.

— О Господи, Еде, могли б зачекати зо два тижні! Це ж небагато!

— Слухай, ти так діставала мене, що хочеш бути режисером, а тепер раптово…

— Так, я знаю, знаю. Я хочу цього, Еде, страшенно хочу, але ти просто мусиш їм сказати, що мені потрібно ще трохи часу.

— І якщо я це зроблю, ми самі себе закопаємо. Принаймні я так гадаю. Послухай, вони ж і не збиралися тобі це пропонувати, сама знаєш. Вони це зробили заради Мура, а тепер, якщо вони скажуть йому, що ти ще не певна, чи хочеш до цього братися, він сам буде радий мати відмовку. Отже, роби, що хочеш. Мені однаково. Ця штука все одно не принесе грошей, хіба що матиме шалений успіх. Я тільки попереджаю тебе: попрошу їх про затримку — і ми самі поставимо на цьому хрест, так я вважаю. Ну, то що я маю їм сказати?

Кріс зітхнула.

— О Господи!

— Ага, нелегке рішення.

— Нелегке. Гаразд, Еде, послухай, можливо… — Кріс замислилася. Тоді похитала головою. — Нічого, Еде. Вони просто мусять зачекати, — зронила вона. — Нема на те ради.

— Твоє рішення.

— Дай мені знати, що вони скажуть.

— Звісно. І мені дуже прикро чути про твою доньку.

— Дякую, Еде.

— Бережи себе.

— Ти теж.

Кріс пригнічено повісила слухавку, запалила сигарету, а тоді звернулася до Шерон:

— До речі, я розмовляла з Говардом, чи я тобі казала?

— О, коли? Розповіла йому про Реґану?

— Так, сказала, що він міг би приїхати й побачитися з нею.

— І він приїде?

— Не знаю. Не думаю, — відповіла Кріс.

— Міг би й зробити таку спробу.

— Так, я знаю, — зітхнула Кріс. — Але треба зрозуміти і його емоційний стан, Шер.

— Що ти маєш на увазі?

— Ой, ну, та вся ця ситуація з «містером Кріс Макнілом»! Реґана була частиною цього. Вона була в грі, а він — поза грою. Завжди тільки ми вдвох із Реґаною на журнальних обкладинках, і на прем’єрах тільки я і Реґ, мати й дочка, ельфи-близнючки. — Вона насуплено струсила пальцем попіл сигарети. — Хтозна, чорт забирай. Усе таке заплутане. Але мені так важко знайти з ним спільну мову, Шер, у мене нічого не виходить. — Вона сягнула по книжку, що лежала біля ліктя Шерон. — Що це ти читаєш?

— О, я й забула. Це для тебе. Її принесла місіс Перрін.

— Вона була тут?

— Так, сьогодні зранку. Шкодувала, що не застала тебе, вона їде за місто, але сказала, що подзвонить, коли повернеться.

Кріс кивнула й глянула на обкладинку: «Дослідження культу диявола та споріднених окультних явищ». Тоді розгорнула книжку й знайшла там записку:

Люба Кріс,

я проходила повз бібліотечну книгарню Джорджтаунського університету й узяла це для тебе. Тут є кілька розділів, присвячених чорній месі. Я радила б тобі прочитати всю книжку — гадаю, що й решта тебе вельми зацікавить. До скорої зустрічі.

Мері Джо

— Приємна жіночка, — сказала Кріс.

— Так, справді.

Кріс погортала сторінки книжки.

— Ну й що тут пишуть про чорну месу? Якісь жахіття?

— Не знаю, — відповіла Шерон. — Я не читала.

— Тобі заборонив твій гуру?

Шерон розтягнулася.

— Ой, у мене відраза до таких речей.

— Справді? А що сталося з твоїм комплексом Ісуса?

— Ой, припини!

Кріс підштовхнула книжку по столу до Шерон.

— Ось, прочитай і розкажи, що там діється.

— Щоб мене мучили кошмари?

— А як ти гадаєш, за що отримуєш гроші?

— За те, щоб мене знудило.

— Це я й сама можу, — буркнула Кріс, беручи вечірню газету. — Варто тільки заковтнути поради свого бізнес-менеджера — і цілий тиждень гарантовано блюватимеш кров’ю. — Кріс раптово відклала вбік газету. — Можеш увімкнути радіо, Шер? Послухаємо новини.

Шерон повечеряла разом із Кріс, а тоді пішла на побачення. Книжку вона забула. Кріс побачила її на столі й думала була почитати, та врешті-решт почулася занадто втомленою. Залишила книжку на столі й пішла нагору. Зазирнула до Реґани, що й далі спала, накрита ковдрою. Ще раз перевірила вікно. Надійно зачинене. Виходячи з кімнати, Кріс залишила відчиненими навстіж двері, а перед тим, як лягти в ліжко, відчинила двері й до своєї спальні. Трохи подивилась якийсь телефільм, а тоді заснула. Наступного ранку книжка про поклоніння дияволові загадково зникла зі столу. Ніхто цього не зауважив.

Розділ третій

Консультант-невролог узяв рентґенівський знімок і знову став шукати заглиблень, які скидалися б на сліди від ударів по міді малесеньким молоточком. Доктор Клайн, склавши на грудях руки, стояв у нього за спиною. Вони намагалися знайти якісь ураження й накопичення рідини, а також імовірне зрушення шишкоподібної залози. Приглядалися до ознак так званого черепа Люкеншадля, тобто вм’ятин, що свідчили б про хронічний внутрішньочерепний тиск. Але не виявили нічого. Був четвер, 28 квітня.

Невролог зняв окуляри й акуратно поклав їх до лівої нагрудної кишені халата.

— Тут нічого немає, Семе. Нічого не можу побачити.

Клайн насупився, дивлячись у підлогу, і похитав головою.

— Незрозуміло, — мовив він.

— Хочеш зробити нові знімки?

— Не варто. Мабуть, я спробую ЛП, люмбальну пункцію.

— Гарна думка.

— А тим часом я волів би, щоб ти її оглянув.