Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

— Ти все зробив правильно, мій хлопчику. Ти все зробив правильно.

— Так, звичайно він впорався з цим, — сказала Ніккі.

Всі обернулися подивитися, як вона йде назустріч до них, сяючи широкою посмішкою на обличчі.

— Я тільки що переконалася. Армія Імперського Ордена зникла з Рівнини Азеріта. Залишилося лише кілька людей, таких, як Брюс, які хочуть отримати шанс жити вільними, які хочуть спробувати змінити своє життя.

Гул вітань рознісся по кімнаті, коли абсолютно всі присутні вибухнули схвальними вигуками, почувши підтвердження того, що велетенська армія Імперського Ордена зникла.

Варто було Ніккі підійти ближче, як Келен тут же обняла її. Нарешті, вона відхилилася назад і розуміюче посміхнулася Ніккі.

— Тільки той, хто дійсно любить його, зробив би все те, що ти зробила, щоб повернути мене. Ти для нас — більше ніж друг.

— Річард навчив мене, що любити когось означає, що іноді ти отримуєш найбільше задоволення, ставлячи його найглибші бажання вище своїх. Я не буду заперечувати, що люблю його, Келен, але все одно, я не могла б бути більш щаслива за вас обох. Бачити вас разом, таких закоханих одне в одного, приносить мені ні з чим незрівнянну радість.

Ніккі звернула свою увагу на Річарда. Її обличчя виражало серйозність, що межувала з занепокоєнням.

— Я хочу знати, як ти зміг створити віддалений світ по інший бік небуття і відіслати туди всіх.

— Отже, — почав він, — я вичитав у книжці з теорії Одена, що врата, які створюються скриньками, можуть повертати магію назад повсюдно, як це відбувається у випадку протистояння Вогняного Ланцюга. Це навело мене на думку.

Він витягнув з кишені згорнуту білу тканину.

— Бачиш ось це? Сюди впала крапля чорнила.

Зедд нахилився ближче.

— Ну і що?

Річард розгорнув білу тканину.

— Дивіться, — сказав він, вказуючи на дві плями на протилежних сторонах тканини. — Коли тканина згорнута, ці дві плями стикаються. Коли ви її розгортаєте, вони знаходяться на протилежних кінцях тканини.

— Сила Одена здатна повернути існування внаслідок того, що Оден і є той самий вигин буття, який здатний знищити заклинання Вогняного Ланцюга та відновити пам'ять. Таким чином, я використав силу Одена, щоб створити дзеркальне відображення цього світу. Оден відправив тих людей через браму в той інший світ, який був фактично прямо тут в тому ж самому місці, а потім, коли я витягнув меч назад з шкатулки і закрив врата, той інший світ став знаходитися по інший бік існування — точно так само, як ця пляма, яка тільки що торкалася оригіналу — а тепер знаходиться з іншого боку тканини.

— Ти маєш на увазі, — сказав Зедд, глибоко замислившись і потираючи підборіддя, — Оден створив врата, які на мить об'єднали два світи, щоб дозволити тим, хто бажав жити в світі без магії, перейти туди, і потім розділив світи назавжди.

— Ти ловиш все на льоту, — передражнив його Річард.

Зедд ляснув Річарда по плечу.

Річард зробив кілька кроків і поклав руку на плече Верни.

— Саме Уоррен дав мені іскру цієї ідеї. Саме він першим сказав мені, що шкатулки Одена були вратами, каналом зв'язку з підземним світом. Я б не зміг зробити цього без Уоррена. Він допоміг нам всім своїм знанням.

Верна, з проступилими сльозами на очах, погладила Річарда по спині, висловлюючи любов і вдячність.

Річард відтягнув амулет на шиї, який колись носив чарівник Барах.

— Цей амулет зображає танець зі смертю. Це більше, ніж просто боротьба з мечем або навіть закони життя. У цій емблемі також міститься те, що я повинен був спуститися в підземний світ, світ мертвих. Це — частина того, що Барах мав намір пояснити мені. Але цей амулет також дає знання вирішального руху танцю зі смертю, смертельного удару, який був необхідний, щоб використовувати шкатулки Одена.

Келен обвила свої руки навколо його талії.

— Чарівник Барах пишався б тобою, Річард.

— Ти всіх нас змусив пишатися тобою, — сказав Зедд.

Блакитні очі Ніккі заблищали, коли вона посміхнулася.

— Звичайно, змусив.

Зедд посміхнувся тією посмішкою, якої Річард не бачив вже дуже-дуже давно. Пред ним знову був той добрий старенький Зедд, дідусь Річарда, наставник і друг. Зедд говорив з відвертою гордістю.

— Все, чого намагалися добитися чарівники давнину, зводячи Великий Бар'єр на півдні, і те, що я, як Перший Чарівник, спробував зробити, створюючи кордони, фактично тільки ти, Річард, зміг втілити в життя.

Ти усунув загрозу, не дозволяючи їй більше коли-небудь в черговий раз заподіяти нам страждання, і тобі вдалося зберегти життя для майбутнього. Всі діти тих людей матимуть шанс осмислити помилки своїх батьків і, можливо, вони наберуться потрібних знань, піднімуть себе на належний рівень і піднесуться над ненавистю, зробивши це смислом і сенсом життя. Ти дав їм світ, щоб зжити свою ненависть до життя, мир, щоб зануритися в тисячі років мороку, але ти також дав майбутнім поколінням шанс для відродження там людства, яке, будемо сподіватися, почне шанувати життя і благородство людського духу.

Ти дав обом світам дар життя, і зробив це за допомогою сили без домішки ненависті.

Заспокійливий легкий вітерець розвівав руде волосся Дженсен поки вона роздивлялася витіюватий символ «R» вигравіруваний на срібній ручці її ножа.

— Думаєш про свого брата? — Запитав Том, підійшовши до неї, і відриваючи її від спогадів.

Вона посміхнулася чоловікові і обняла його однією рукою.

— Так, але згадувала тільки хороше.

— Я теж сумую без лорда Рала.

Він витягнув свій власний ніж, щоб пильно подивитися на нього. Його ніж був двійником ножа Дженсен. На ньому був такий же витіюватий символ «R» Дому Ралів. Том провів кращу половину своєї молодості, як член спеціального загону, які служили таємно, щоб