Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Річард повернувся до загуділого пекельного вихору. Суміш тіней, диму і світла закружляла зі страшним ревом. Підлогу стрясло тремтіння. Магічний пісок, що став чорним, як смола, затягувався в цей бурхливий вихор. З наростаючим рокотом він звивався над кругом піску, що чорнів. Звуки світу Живих і Підземного світу злилися воєдино в страхітливе виття, від якого леденіла кров.

Серед цього вихору ще кружляли Сестри. То тут, то там з нього безладно показувалися їх руки і ноги. Крики Сестер приглушалися шумом, що панував навколо.

Раптом в центрі всієї обертової маси спалахнула сліпуча куля світла. З неї вниз, в чорну прірву, вдарили гарячі білі промені. Повітря в Саду Життя розжарилося, наповнилося світлом і пронизливими криками.

З глибоким ревом потемнілий магічний пісок під Сестрами осипався вниз. Світло поглинуло переляканих жінок. На мить вихор зі світла, чорного піску і блискавок витягнувся, утворивши колону.

У цьому дикому танці відкрита в Підземний світ безодня поглинула всіх Сестер. Але вони все ще були живі. Вони ще кричали від жаху. Спалах яскравого, засліплюючого білого світла освітив кімнату, потім все навколо поринуло у морок, чорніший смерті.

Коли поступово світло почало повертатися, в Саду Життя запанувала мертва тиша. Прірви в землі більше не було. Як не було і магічного піску. І Сестер.

Особистих охоронців Джегана теж більше не було в Саду Життя. Для них знаходження в ньому було таке ж фатальне, як і для Сестер Тьми.

Імператор у нашийнику, тепер цілком контрольований Ніккі, все ще був тут. Його обличчя до неможливості спотворила смертельна злоба.

Солдати Внутрішньої гвардії просочилися крізь подвійні стулки дверей Саду Життя, щоб захистити лорда Рала.

— Закрийте двері на засув, — наказав Річард.

Солдати поквапилися послідувати його наказу.

Річард підійшов до вівтаря і зачинив відкриту скриньку Одена.

— О, це лише дрібниця, — Вимовив Джеган, посміхаючись. — Нічого не значущий маленький успіх. Але ми-то знаємо, що він нічого не міняє!..

Коли він, видавши утробний звук, запнувся, Річард витягнув руку:

— Дай йому сказати, Ніккі.

Вона змусила Імператора виступити вперед.

— Імперський Орден все ще тут і скоро наші солдати увірвуться сюди і розірвуть вас всіх на частини, — почав Джеган. — Їм не потрібен я, щоб продовжувати боротися за наше спільне праве діло. Орден очистить людство від таких жалюгідних, егоїстичних людців, як ви. Наші цілі не тільки моральні, це воля самого Творця. Творець на нашій стороні. Наша віра доводить це.

— У Правди є свої прихильники — це ті, хто намагаються зрозуміти та усвідомити що відбувається навколо. У збочених ідей теж є невелика купка лютих фанатиків, які намагаються насадити свою віру, вселяючи страх в серця людей з допомогою насильства і за допомогою віри. Незамінні слуги такої віри — неприборкані, жорстокі війська. Неконтрольовані жорстокість і насильство можуть бути тільки породженням віри, суть якої виправдовує таку безглузду жорстокість. Така віра покликана лише для того, щоб виправдати всі ці безчинства.

Джеган почервонів:

— Ми робимо те, що вимагає від нас Творець. Відданість волі Творця — ось правда, ось єдиний моральний шлях у житті. Тільки неухильне слідування нашим благочестивим обов'язкам може врятувати нас і дарувати нам вічне життя. Ми заодно з самим Творцем, пускаючи кров таким безбожникам, як Ви.

— Ти хоч сам чуєш, що за нісенітницю ти несеш?

— Ти — дурень! Одна наша віра вже доводить, що правда на нашій стороні! Лише ми будемо щедро винагороджені в іншому житті за нашу відданість Творцеві! Ми його діти, і завжди будемо жити в світлі Його сяйва!

Річард зітхнув і похитав головою:

— Ніколи не міг повірити в те, що дорослі люди можуть справді вірити в такі дурниці!

Джеган люто заскреготав зубами.

— Убий мене! Я знаю, ти ненавидиш мене за те, що я чесно, з усією душею виконую свій обов'язок в ім'я вищого блага всього людства!

— Твоя роль на сцені цьому житті не така велика, як тобі здається, — вступила в розмову Ніккі. — Тобі не носити тернового вінка на голові: ти не загинеш смертю великого мученика, твоя безславна кончина не покриється нальотом благоговіння. Можеш не сподіватися. Ти — ніхто. Ти просто помреш і будеш похований. І більше не будеш представляти загрози для мирних, невинних людей. У майбутньому людства для тебе немає місця.

— Ви повинні привселюдно помститися мені, щоб це бачили всі!

Річард підійшов ближче до Імператора:

— Ти помиляєшся. У людей знайдеться безліч справ важливіших, як зазвичай і буває в житті, чи не так? Але от тільки до тебе їм не буде діла. Ти будеш для них лише пилом минулого — своїм життям ти не заслужив більшого.

Джеган спробував дотягнутися до Річарда, але Ніккі миттєво приборкала його, як дику тварину, скориставшись нашийником на шиї Імператора.

— Ти зарозуміло вважаєш, що сам багато кращий нас, але це не так. Ти теж всього лише нікчемне творіння Творця, якому він відвів трохи терміну в цьому мерзенному світі. Ти такий же, як і ми, за винятком того, що ти не хочеш покаятися і схилитися перед Ним. Це все через твою ненависть. Так, так, через неї. Це все через твою ненависть до Ордена.

— Справедливість — не плід ненависті, це — радість всього людства! — Річард поклав руку на руків'я меча.

— Ти не можеш просто…

За сигналом Річарда, Ніккі пропустила магічний потік крізь нашийник. Чорні очі Імператора Джегана широко розчинилися, коли він відчув, як смерть наповнила його порожню оболонку. Не зробивши більше жодного подиху, він замертво звалився обличчям додолу.

Ніккі жестом вказала на бездиханне тіло Імператора кільком правоохоронцям Внутрішньої Гвардії:

— Здається, скоро тут буде і так достатньо трупів. Киньте його в загальну могилу з такими ж покидьками, як і він.

Так більше не стало Імператора Джегана, правителя Імперського Ордена. У точності так, як і говорив