




Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд
— Виведи назовні злість, Річард. Приклич гнів. Приклич лють і ненависть.
В голові у Річарда попливло. Він зосередився на виклику свого гніву. Подумавши про те, що Ніколас заволодів Келен, він без проблем викликав у собі білу лють.
Він відчував ще чиюсь сутність всередині своєї, як якщо б він тонув і хтось намагався тримати його голову над водою.
Він повільно плив. Один, в темному і мовчазному місці. Час нічого не значив. Час.
Йому потрібно вчасно дістатися до Келен. Він був її єдиним шансом. Річард відрив очі.
— Натан, вибач, але…
Пророк був покритий потом. Енн сиділа поруч з ним і тримала ліву руку Річарда. Натан стискав його праву руку. Річард обдумував те, що трапилося.
Він переводив очі з одного лиця на інше.
— Щось не так?
Вони обидва погано виглядали.
— Ми втомилися, — прошепотів Натан. — Вибач, але ми втомилися.
Річард насупився. Вони ж тільки почали.
— Про що ти? Чому ви здалися так скоро? — Запитав він стариків.
Натан кинув розуміючий погляд на Енн.
— Ми займалися цим протягом двох годин, Річард.
— Двох годин?
— Я боюся, що нічого не зможу зробити, мій хлопчику, — сумно сказав Натан. Судячи з інтонацій голосу, він щиро так думав.
Річард провів рукою по волоссю.
— Про що ти говориш? Ти ж сам казав мені, коли у мене минулого разу була така проблема, що з'єднання з чарівником виправить це. Ти говорив, що для чарівника легка справа — виправити дисгармонію з даром.
— Так і повинно бути. Але твій дар якимось чином перетворився на вузол — зашморг, який і душить тебе.
— Але ж ти провидець і чарівник. Енн, ти — чаклунка. Разом ви знаєте більше про магію, ніж будь хто з нині живучих. Адже ви вивчали її на протязі майже тисячі років.
— Річард, подібних тобі не народжувалося протягом трьох тисяч років. Ми багато чого не знаємо про те, як працює твій специфічний дар. — Енн заправила сиві локони свого волосся, яке вибилося, назад в пучок на потилиці. — Ми намагалися, Річард. Я клянуся тобі, ми намагалися зробити все, що можливо. Твій дар не піддається допомозі Натана, навіть з моєю здатністю збільшувати його силу. Ми пробували використовувати все, що знали і навіть деякі речі, які ми придумали самі. Ніщо не спрацювало. Ми не можемо допомогти тобі.
— І що мені тепер робити?
Натан відвів убік блискучі очі.
— Твій дар вбиває тебе, Річард. Я не знаю причини, але боюся, що він перейшов у фазу, яка не схильна контролю і веде до загибелі.
В очах Енн стояли сльози.
— Річард… Мені так шкода, — промовила вона.
Річард перевів погляд з одного збентеженого лиця на інше.
— Я думаю, це не має значення, — вимовив він.
— Що значить, не має значення? — Насупився Натан. Річард встав, тримаючись за стінку, щоб не втратити рівновагу.
— Я отруєний. Протиотрута знищена… Немає можливості вилікуватися. Я боюся, що втрачаю час. Вважаю, з моїм даром зіграли злий жарт — йому не встигнути здолати мене. Отрута явно збирається прикінчити мене раніше. Енн встала і стиснула його руки.
— Річард, нам не вдалося допомогти тобі прямо зараз, але ти можеш щонайменше відпочити, поки ми намагаємося зрозуміти…
— Ні, — відкинув її турботу Річард. — Ні. Я не можу витрачати час, коли його залишилося у мене так мало. Мені треба дістатися до Келен.
Енн прочистила горло.
— Річард, ми з Натаном дуже довго чекали твого народження в Палаці Пророків. Ми працювали над усуненням тих перепон, що лежали на твоєму шляху, тих, які показало нам пророцтво. Пророцтва вважають тебе центром майбутнього. Вони фактично стверджують, що тільки в тебе є шанс на порятунок нашого світу. Ми хочемо того, щоб ти очолював нас в цій битві.
— Ми не знаємо, що не так з твоїм даром, але можемо працювати над цим. Ти повинен бути тут, щоб, якщо ми знайдемо вирішення цієї проблеми, ми змогли вивільнити твою силу, — додав Натан.
— Я не доживу до того моменту, коли ви зможете вилікувати мене. Ви хіба не бачите? Отрута швидко вбиває мене. Мені сказали, що у цього отруєння три стадії. Я вже увійшов в третю стадію: втрату зору. Я вмираю. Мені потрібно використати час, який у мене залишилося, щоб знайти Келен. У вас не буде мене, щоб повести вас, але якщо я визволю її від Ніколаса, у вас буде Мати-Сповідниця, щоб замінити мене, очолить вас в боротьбі.
— Ти знаєш, де вона знаходиться? — Запитав Натан.
Річард зрозумів, що в стані повного зосередження, якого він досяг у цьому тихому місці, поки Натан намагався допомогти йому, до нього дійшло, куди Ніколас міг швидше за все забрати Келен. Йому необхідно потрапити туди, поки Ніколас ще залишається з нею там.
— Так. Думаю, що знаю.
Річард відчинив двері. Кара, що сиділа зовні, скочила на ноги. Нетерплячий, готовий ось-ось змінитися радістю, вираз її обличчя швидко змінився, коли він похитав головою, даючи знати, що нічого не вийшло.
— Ми йдемо. Прямо зараз. Я думаю, що знаю, куди Ніколас забрав Келен. Нам потрібно поспішати.
— Ти знаєш? — Перепитала Дженнсен, що тримала Бетті на мотузці поряд з собою.