Місто кісток - Кассандра Клер

– Не впевнений щодо вітру та непроглядної темряви, але мені здається, від тебе несе смітником. Ти часом не зі Стейтен-Айленда?

Демон рушив в атаку. Джейс неймовірно швидко виставив перед собою мечі, що одразу проткнули найм’ясистішу частину демона – його черево. Аббадон заревів і відкинув Джейса вбік, немов кошеня. Джейс перекинувся, проте одразу підвівся. Одна рука в нього була поранена.

Ізабель не стрималася. Батіг розсік шкіру демона, і з рани заюшила кров. Не звертаючи уваги на Ізабель, Аббадон наближався до Джейса.

Здоровою рукою Джейс витягнув меч Серафимів. Він щось прошепотів, і сяюче лезо збільшилося. Джейс замахнувся. У порівнянні з величезним чудовиськом хлопець виглядав неймовірно маленьким, як гном супроти велетня, проте, незважаючи на наближення демона, він усміхався. Ізабель з криком вперіщила батогом – і з чудиська густим фонтаном хлинула кров.

Демон зупинився і пазуристою рукою замахнувся на Джейса. Той похитнувся, але був неушкоджений. Хтось, тримаючи блискуче лезо в руці, стрибнув між ним і Аббадоном. Алек! Демон завив – Алекова рунка проткнула його шкіру. А потім чудовисько кинуло хлопця аж до задньої стіни. З моторошним хрускотом він врізався в неї і повільно сповз на підлогу.

– Алеку! – заволала Ізабель.

Той не рухався. Опустивши батіг, дівчина кинулася до брата. Демон миттєво повернувся і з розмаху вдарив Ізабель. Вона впала, закашлялась кров’ю, але спробувала звестися на ноги. Аббадон знову вдарив, і цього разу дівчина затихла.

Демон рушив до Клері.

Джейс наче уві сні дивився на понівечене тіло Алека. Клері заверещала, коли Аббадон наблизився. Вона позадкувала сходами, спотикаючись об поламані східці. Стило обпалювало її шкіру. Якби в неї була хоч якась зброя, будь-яка!

Ізабель насилу сіла. Відкинувши назад закривавлене волосся, вона закричала щось до Джейса. В тих криках Клері вчула своє ім’я, а потім побачила Джейса, котрий наче щойно прокинувся і побіг до неї. Демон був уже досить близько. На його тілі чітко виднілися чорні виразки, і всередині них щось повзало. Чудовисько потягнулося до неї…

І тут Джейс закрив собою Клері, відкинувши лапу Аббадона. Він всадив у демона останній меч Серафимів. Лезо ввійшло в груди чудовиська поряд із двома іншими. Демон загарчав, наче мечі його просто дратували.

– Тіньолове! Я із задоволенням тебе вб’ю. Скоро почую хрускіт твоїх кісток, він буде таким само приємним, як і хрускіт кісток твого друга…

Джейс скочив на поручні і кинувся на Аббадона. Стрибок збив демона з ніг, і той втратив рівновагу. Джейс витягнув меч із грудей істоти і, розбризкуючи гній, знов і знов колотив ним спину чудовиська. Плечі демона залила чорна рідина.

З диким гарчанням демон позадкував. Джейсові довелося зістрибнути, щоб той не роздушив його. Хлопець знову підняв меча, але демон блискавично вперся гострими кігтями йому в горло.

– Скажи їм, хай віддадуть мені Чашу, і вони житимуть.

Джейс проковтнув слину.

– Клері…

Але вона так і не дізналася, що збирався сказати Джейс: цієї миті вхідні двері розчахнулися. Яскраве світло засліпило очі. Клері придивилася: на порозі стояв Саймон. Саймон! Вона забула, що він чекає в машині, взагалі забула про нього!

Саймон побачив на сходах Клері, Аббадона і Джейса. Саймон тримав лук Алека, а до його спини був прив’язаний сагайдак зі стрілами. Вийнявши стрілу, Саймон вклав її в тятиву і впевнено прицілився, наче робив це мільйон разів.

Зі звуком, що нагадував гудіння величезного джмеля, стріла пронеслася повз голову демона кудись вгору… і поцілила у вітраж на даху. Зверху бризнули брудні осколки скла, і в під’їзд хлинув потік золотого світла.

Аббадон закричав і позадкував, прикриваючи потворний череп руками. Джейс мимоволі схопився за своє дивом уціліле горло і з подивом дивився, як демон, завиваючи, звалився на підлогу. Клері думала, що Аббадон зараз запалає, однак він став зменшуватися: ноги втягнулися в тулуб, череп зморщився, немов аркуш палаючого паперу… За хвилину демон зовсім зник. Від нього залишилися лише обгорілі плями.

Саймон опустив лук. Очі за скельцями окулярів здивовано моргали, а рот був трохи розтулений. Юнак був приголомшена.

Джейс лежав на сходах, куди його жбурнув демон. Побачивши, що він намагається сісти, Клері опустилася на коліна поруч.

– Джейсе…

– Усе гаразд. – Йому вдалося сісти. Джейс кашлянув і сплюнув кров. – Алеку…

– Твоє стило. – Клері полізла до кишені. – Тобі, напевно, потрібно полікувати рани.

Джейс подивився на неї. Сонячне проміння, що лилося крізь розбитий вітраж, висвітлювало його обличчя.

– Зі мною все гаразд, – він грубо відштовхнув Клері, підвівся і трохи не впав. Клері вперше побачила, як він зробив незграбний рух. – Алеку?

Джейс пошкутильгав до непритомного Алека. Клері сховала Чашу Смерті до кишені кенгурушки і теж підвелася. Поклавши голову Алека собі на коліна, Ізабель ніжно гладила волосся брата. Його груди здіймалися і опускалися – він дихав, хоч і повільно, але дихав. Саймон притулився до стіни й виглядав як вичавлений лимон. Клері попрямувала до нього: