Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Я засміялася і ткнула пальцем йому в ребро.

— Ти… Не посереднє ніщо.

— Е-е. Я досить хороший адміністратор. Непогано поводжуся з цифрами.

Моя рука опустилася нижче.

— І добре з ракетами.

Він забурчав і потягнувся під моїм дотиком. Коли він розслабився, то притулив мене до себе так, щоб наші тіла були притиснуті по всій довжині один до одного.

— Я… я б сказав, що ти краще поводишся з ракетами, ніж я.

— Невже? — Я притиснула його руки до ліжка і піднялася на коліна, опинившись зверху.

— Ну, доктор Йорк…

— Так, доктор Йорк?

— У такому випадку у мене дуже… — я поцілувала його в шию — серйозне… — мій язик лизнув піт з його щелепи — питання.

— Так. Що б це не було. Боже, так.

— Чи допоможе… — Під його підборіддям були темні плями, пропущені під час гоління. Серце моє швидко застукало, і я помчала вперед, щоб оголосити свої слова перед моїм страхом. — Якщо я пояснюватиму рівняння комітетові?

Натаніель вивернувся, щоб подивитися на мене, хоча я не могла бути чіткішою за таке ж затінене розмиття, як і він.

— Ельма…

У нас було багатство невимовлених думок. Так, це допоможе. Ні, він не хотів просити мене це робити. Так, він жахнувся, коли я зламалась. Ні, він не хотів бачити мене такою. Так, він любив мене за те, що я пропонувала. Ні, він не міг прийняти брехні.

Я зісковзнула з нього, щоб сісти на ліжку поруч.

— Пригадуєш моє навчання в університеті, я була єдиною дівчиною в класі, а вчителі просили мене пояснити математичну проблему хлопцям?

— Я знаю. Ось чому я не можу просити тебе…

— Тихо. Я не закінчила…

— Гаразд… — Він сів поруч зі мною, схиливши плечі вперед. — Вибач.

— Справа в тому, що це… працювало. Їх завжди соромило те, що я робила це краще, тому що вони не могли витримати, що дівчинка розуміє щось, чого вони не можуть.

— І це було пекельно жорстоко по відношенню до тебе зі сторони професорів.

— Так. Так, абсолютно. Але… але якщо я сама вирішу це зробити, то це буде інакше. — Правда я все-таки вкрилася потом, і це вже не від сексу. — І… я зараз приймаю Мілтаун.

— Ой.

— Це допомагає.

— Добре. — Він поцілував мене в лоб. — Дякую, що сказала мені.

— Отже… З цим новим засобом повернемося до суті. — Чим швидше ми могли перестати говорити про мою тривогу, тим краще. — Сенатор Мейсон продовжує змушувати вас проходити рівняння, яке спричинило відхилення ракети.

— Так… — Я не бачила його обличчя, але могла уявити, як його брови сконцентрувалися разом.

— Він буде постійно змушувати вас пояснювати, що проблема була помилкою транскрипції при переведенні програми на перфокарти. Дозволь я поясню, як саме випадання однієї дірочки у перфокарті призвело до порушення програми. Якщо це скаже йому жінка, йому доведеться або зробити вигляд, що він це розуміє, або визнати, що він недостатньо розумний, щоб приймати рішення про це.

— Ага. — Він потер голову. — Добре. Тож, можливо, ми нарешті змусимо Мейсона перестати домагатись пояснення помилки, але… справжньою проблемою був не збій транскрипції, і вони все ще заважають на це. Боже…

Я потягнулася за його рукою і відвела її від його голови.

— У тебе знову кошмари? — Ночі, у які він прокидався спітнілий або кричав уві сні, не були рідкістю. Зараз для нього була найкраща нагода бути чесним зі мною. І так, я усвідомлюю, що це означає, що ми обидва брехали один одному про те, як ми почуваємось.

Його плечі опустилися ще нижче.

— Так.

— Я сказала тобі про мій…

— Хех. — Його великий палець знайшов мій безіменний і прокрутив кільце на ньому вліво і вправо. — Останнім моїм промахом було те, що я був ідіотом, визначаючи діапазон дальності для офіцера безпеки, і навіть знаючи, що ракета зійшла з курсу, він не міг передати код знищення. Мене приклеїли — буквально приклеїли — до стільця. Тільки, звичайно, це був не мій стілець, а сидіння в літаку, і я повинен був спостерігати за запуском.

Коли ракета відхилилася від курсу, працівник служби безпеки, який відповідав за послідовність саморуйнування, цього не зробив. Він почекав, чи не виправить ракета курс. Цього не сталося. В результаті одинадцять людей на фермі Вільямса, куди вона врізалася, загинули. Двоє з них були дітьми.

Він зітхнув і нахилився вперед, витягнувши руку з мого захвату, щоб обернути руки навколо голови.

— Сенатор Мейсон збирається використати цю обставину для закриття космічної програми. Люди вже говорять про ресурси, які потрапляють до нього, щоб отримати полегшення тут, на Землі. Для нього дуже просто використати смерть цих людей, щоб налаштувати громадську думку проти нас.

— Тож дозволь мені пояснити нові процедури безпеки. Дозволь порекомендувати перемістити місце запуску до екватора. — Ми хотіли це зробити кілька років тому, але не змогли отримати схвалення бюджету, оскільки об’єкт "Соняшник" вже існував. — Дозволь пояснити, що буде з нашою планетою, і чому так важливий космос.

— Це буде образливим, але все ж… — Він сів. З вулиці було достатньо світла, щоб я могла побачити його очі, заповнені занепокоєнням. — Чому він мав би тебе послухати?

— Тому що я леді-космонавт.

Вранці, коли я повинна була звернутися до слухачів у Конгресі, я не боялася говорити. Я боялася, що ліки не подіють. Я