Мандри Лемюеля Гуллівера - Джонатан Свіфт

Я висловив здивування, що ніколи не бачив при дворі цих видатних осіб. Чорна пляма на лобі — це така помітна ознака, яка не могла не впасти мені в вічі. Водночас я не міг зрозуміти, чому його величність, такий розумний монарх, не оточив себе такими мудрими й досвідченими радниками. Мабуть, подумав я, доброчесність цих шановних мудреців занадто сувора й зовсім не підходить для розбещених придворних. А може, як ми знаємо з досвіду, молодь занадто легковажна та зарозуміла, щоб керуватися тверезими порадами старших. Але його величність зволив надати мені вільний доступ до його особи, і я скористаюся першим зручним випадком, щоб докладно викласти йому мою думку про це. В усякому разі, тепер я з найглибшою подякою прийму милостиве запрошення його величності назавжди оселитися в його державі і провести все життя в розмовах зі струльдбругами, якщо ці вищі істоти приймуть мене до свого товариства.

Співрозмовник мій, який розмовляв бальнібарбійською мовою і до якого я оце звертався, посміхнувся, як звичайно з жалем посміхаються до простаків. Коли я закінчив, він люб'язно зазначив, що буде радий усякій нагоді затримати мене тут, і просив дозволу перекласти мої слова всім присутнім. Я відповів, що буду вдячний йому за це. Його розповідь привернула загальну увагу; потім почалася пожвавлена розмова. На жаль, я не розумів лаггнеггської мови і не міг з виразів облич здогадатись, яке враження справили мої міркування. Нарешті мій співрозмовник знову звернувся до мене. Він сказав, що його і мої друзі захоплені моїми розумними зауваженнями з приводу великого щастя і переваг безсмертя. Однак вони дуже хочуть знати, як би я сам улаштував своє життя, коли б мені судилось народитися струльдбругом.

Я відповів, що мені дуже легко задовольнити їх цікавість.

Я нерідко мріяв про безсмертя і довго обмірковував, як би я розпоряджався собою, коли б знав напевно, що буду жити вічно.

Отже, переконавшись, що мені пощастило бути безсмертним, я зразу намагався б розбагатіти. Живучи ощадливим і помірним життям, я мав би підстави років через двісті сподіватися стати першим багатієм у королівстві. Одночасно, ще в ранній юності, я почав би вивчати всі науки та мистецтва і кінець кінцем перевершив би всіх учених і артистів. Нарешті, я вів би старанний літопис усіх видатних суспільних подій. Я б дбайливо записував усі зміни в звичаях, у мові, в покрої одягу, в їжі й розвагах. Завдяки своїм знанням і спостереженням я став би поступово справжнім мудрецем, скарбницею всяких знань для свого народу.

Після шістдесяти років я перестав би мріяти про одруження і жив би гостинно, проте не витрачаючи багато грошей. Розважався б я, виховуючи і напучуючи юнаків, які подають надії, та численними прикладами зі своїх спогадів, досвіду і спостережень переконував би їх, що доброчесність корисна в громадському та приватному житті.

Найпершими й постійними товаришами моїми були б невмирущі брати, серед яких я вибрав би собі дванадцять друзів, починаючи від найстарших і кінчаючи моїми ровесниками. Якби серед них були бідні, то я дав би їм зручні житла навколо свого маєтку. За моїм столом постійно сходились би мої друзі-струльдбруги і найбільш гідні поваги смертні. Через деякий час утрата їх мало або й зовсім не смутила б мене, і я б милувався їхніми нащадками так само, як ми милуємося щороку новими тюльпанами та гвоздиками в нашому садку, не шкодуючи за тими, що пов'яли торік.

Які змістовні й цікаві були б наші бесіди! Ми, струльдбруги, обмінювались би спогадами і спостереженнями, зібраними за багато сторіч. Ми знаходили б заходи боротьби з поширеними серед людей вадами. Своїм особистим прикладом ми намагалися б запобігти безнастанному виродженню людства.

До цього додайте ще приємність бачити різні революції в державах та імперіях і зміни у нижчих та вищих колах суспільства. Руйнуються стародавні міста, а мізерні селища стають багатолюдними столицями. Ви слідкуєте, як повноводні ріки перетворюються в струмки, як океан відходить від одного берега і затоплює протилежний. Ви бачите, як наносяться на карту різні країни, недавно ще невідомі. Ви спостерігаєте, як найкультурніші народи перетворюються на варварів, а варвари — на цивілізовані нації. Я, можливо, був би свідком винаходу perpetuum mobile[65], відкриття універсальних ліків од усіх хвороб або способів визначення довготи!

Я красномовно описав усі радощі та насолоди, які здатне дарувати людині безсмертя. Коли я скінчив і зміст моєї промови було перекладено присутнім, лаггнежці завели жваву балачку, подеколи кидаючи на мене глузливі погляди.

Нарешті той добродій, що весь час був мені за перекладача, сказав, що всі просять його з'ясувати мені помилковість моїх поглядів. Помилка, якої я допустився, пояснюється властивим усім людям недоумством, що до певної міри виправдує мене. Виявилося, що ті струльдбруги — особливість їхньої країни. Таких людей немає ні в Бальнібарбі, ні в Японії, де цей добродій мав честь бути посланником його величності. Там з недовірою ставились до його оповідань про струльдбругів. Та й моє здивування, коли він уперше сказав про них, свідчить про те, що для мене існування цих людей — новина, яку я вважаю за малоймовірну. Під час мого перебування в обох згаданих королівствах він багато говорив на цю тему і спостеріг, що всі мріють про довге життя та вважають його за щастя, і той, що однією ногою стоїть уже в домовині, щосили чіпляється другою за землю. Найстарші люди сподіваються пожити ще хоч один зайвий день і вважають смерть за найбільше лихо. Тільки тут, на острові Лаггнегг, жадоба життя була не такою гострою, бо приклад довголіття струльдбругів завжди у всіх перед очима.

Такий спосіб життя, який постав у моїй уяві, цілком неможливий. Він вимагає вічної молодості, здоров'я і сили. А сподіватись на це не може жодна людина, хоч би як далеко заходили її бажання. Отже, тут ідеться зовсім не про те, щоб вічно втішатися молодістю та благами її, а про те, як провести нескінченне життя з тими стражданнями, які приносить старість. Звичайно, мало хто хотів би