Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль
— Я не прошу тебе зупинятися!
— Я знаю, і я тебе люблю за це, але все-таки… — Я ковтнула, відчувши жовч у горлі. У кімнаті було занадто тепло, і мій головний біль посилав зелені та білі лінії у праве око. — Я маю на увазі, що мені нічого не потрібно доводити. Якщо я буду настоювати на своєму, це буде погано для моралі. І буде відволікати інших. Астронавти не захочуть, щоб я була серед них.
— Це Паркер попросив тебе поговорити з дівчиною-скаутом! Окрім того, висловив деякі ревнощі, що ти була на "Дивіться з містером Чарівником", навіть визнав, що ви зробили гарну роботу. Я маю на увазі у його звичний спосіб.
— Він переглядав шоу? — Я стояла. Я не пам’ятала, коли встала. Невже геть-усі бачили мене по телебаченню? У мене в животі була вогняна куля напруги, і, здавалося, вона налаштована піднятися у мій стравохід. Я намагалася затамувати подих, але всі системи були критичними. — Скажи йому, що я зупинюсь. Скажи Паркеру, що я попрошу Дона запросити його наступного разу. Мені дуже шкода. Скажи йому, що я вибачаюсь.
Натаніель дивився на мене так, ніби я якийсь фрік. Я все зіпсувала. Його рот залишився відкритим, а брови були зібрані так, як я ніколи раніше не бачила.
— Ельма…
Я виблювала. Шумно і без розсуду. Те, що мені вдалося з’їсти на обід, розпорошилося брудними шматками на лінолеумі його кабінету. Натаніель відступив назад, і мій живіт знову злетів. Мені вдалося повернутися до корзини для непотрібних паперів, але проклята річ мала каркас із дроту.
— О Боже. — Він узяв мене за плечі і підтримав мене, коли я знову вирвала, ридаючи.
— Мені шкода. Мені дуже шкода. Вибач… Мені шкода…
— Ей… заспокойся, мала. Ні. Ні. Не вибачайся. — Він відвів волосся назад з мого обличчя і продовжував заспокоювати мене. Я поняття не маю, що ще він говорив.
Але врешті все закінчилося. Він відвів мене у крісло і опустився переді мною, тримаючи обидві мої руки. Я не знаю, як виглядало його обличчя, бо мені було занадто соромно підняти очі.
Десь позаду мого мозку залишилася раціональна частина, яка кричала на мене, щоб я зібралася. Або, можливо, це була не раціональна частина, а голос моєї матері, який звучав здалеку. "Ельма! Що подумають люди?"
Я витерла хустинкою очі — коли хустинка опинилася у моїх руках? О, це була хустинка Натаніеля. В одному з декількох моїх ранніх домашніх приготувань я вишила в кутку NDY темно-синьою ниткою.
— Вибач.
— Ні ні. Це моя вина. Я повинен був зачекати, поки не буду такий розлючений. — Натаніель стиснув мені руки. — Ельма, я не серджусь на тебе. Зовсім. Ти нічого поганого не зробила.
— Я заважаю тобі на роботі. Я не оплатила рахунок за електроенергію, і ледь не пропустила оплату за газ. Моє прибирання вдома — це не більше, ніж миття посуду та приготування ліжка. У мене проблеми із зосередженням на роботі. Якби я не намагалася створити проблеми…
— Добре. Почекай. Шш… — Він стиснув мої руки і підвівся на коліна. — Ельма. Ельма? Скільки буде 441 помножити на 48?
— 21 168.
— Поділити на дванадцять?
— 1764. — Моє дихання трохи полегшилося.
— Квадратний корінь 1764?
— Сорок два.
— Добре. Все добре. — Він витер сльози з моїх щік. — Ти можеш подивитись на мене?
Я кивнула, але гравітація, здавалося, стримувала мій погляд прикутим до підлоги. Наступний вдих я використала як пальне, щоб підняти голову.
Небесно-блакитні очі Натаніеля були вологі і стурбовані.
— Я тебе люблю. Я тобою пишаюсь. Мені шкода за все, що я зробив, щоб змусити тебе сумніватися в цьому.
— Нічого. Я маю на увазі… — Я витерла очі тильною стороною руки. — Це просто… Мені шкода.
— Якщо я прийму твоє вибачення, ти перестанеш вибачатися? — Він намагався посміхнутися, але його голос все ще тремтів від тривоги. — Я скажу ось що. Решту дня зробимо вихідним і підемо додому.
— Ні — я не хочу відривати тебе від роботи. І Бублес все ще потребує моєї допомоги з розрахунками, і якщо я не прийду, місіс Роджерс доведеться переміщати людей, а я не хочу мати проблем.
Він поклав палець на мої губи.
— Тоді ми залишимось тут, добре? Але я хочу, щоб ти залишилася зі мною. Мені потрібна твоя допомога в деяких розрахунках. Добре? Чи можеш ти допомогти мені з ними?
Я кивнула. Я могла бути корисною. Це я могла зробити. Я могла зробити всю математику, яку він хотів.
— Добре. А тепер, Ельма, ось… — Він встав і почав копатися серед паперів на своєму столі, поки не знайшов потрібний аркуш, який простягнув мені. — Ось список обладнання для посадки на Місяць. Що я хочу знати, — скільки запусків нам потрібно буде зробити, щоб це все опинилося там.
Я підтягнула стілець ближче до письмового столу.
— Який тип ракет?
— Класу Юпітер, якщо не ефективніше зробити щось інше. — Він поклав руку мені на спину. — Просто сиди тут і працюй. Я зараз повернусь.
Розділ 19НАРОДЖЕННЯ В КОСМОСІ. НОВІ МОЖЛИВОСТІ
