Мандри Лемюеля Гуллівера - Джонатан Свіфт
Шістнадцятого лютого я попрощався з королем та його двором. Його величність дав мені щедрі подарунки, що коштували не менше як двісті англійських фунтів; на таку ж суму обдарував мене мій протектор, родич короля, який дав, крім того, ще й листа до свого приятеля в Лагадо. Острів у той час кружляв над горою милі за дві від столиці, і мене спустили з нижньої галереї так само, як колись підняли.
Частина континенту, що становить володіння монарха Лапути, зветься Бальнібарбі, а столиця, як уже я згадував свого часу, має назву Лагадо. Я з деякою приємністю відчув під ногами твердий грунт і без ніяких перешкод, одягнений по-їхньому і досить обізнаний з їхньою говіркою, добувся до міста. Швидко знайшовши будинок особи, до якої у мене була рекомендація, я передав хазяїнові лист од мого друга — вельможі з острова — і був прийнятий дуже ласкаво. Цей вельможа, М'юноді на ім'я, надав мені помешкання в своїм будинку, де я й жив увесь час мого перебування в Лагадо, користуючись надзвичайною гостинністю господаря.
Другого ранку по моїм приїзді цей вельможа повіз мене каретою оглянути місто, приблизно вдвічі менше, ніж Лондон. Будинки в ньому дуже оригінальної форми, і серед них багато зовсім зруйнованих. Городяни, одягнені здебільшого в лахміття, швидко ходили по вулицях, безтямно втупивши погляд в одну точку. Поминувши міську браму, ми проїхали милі зо три полем, де я бачив багато селян, що якимсь знаряддям длубались у землі. Що саме вони робили, я розібрати не міг. Не помітив я також ніде ні трави, ні хліба, дарма що грунт був, очевидно, дуже родючий. Незвичайний вигляд міста та його околиці не міг не здивувати мене, і я попросив пояснень у свого супутника. Я не розумів, як при такій силі заклопотаних облич, при стількох головах і руках ніде не видно наслідків їхньої праці — лани лежали необроблені, будинки занедбані, а зовнішній вигляд людей та їхній одяг свідчили тільки про злидні та нестатки.
Пан М'юноді був дуже значний урядовець; протягом кількох років він був губернатором у Лагадо, але через чиюсь намову його звільнено, як нездатного до врядування. Проте король не позбавив його своєї прихильності і вважав за добромисну, хоч і обмежену та химерну людину.
Вислухавши мою відверту думку про країну та її жителів, пан М'юноді зауважив, що я дуже мало прожив тут, аби скласти правильну думку, що різні нації мають різні звичаї, і сказав ще кілька фраз загального характеру. А коли ми повернулись до його палацу, він запитав, як подобається мені його будинок, які недоладності знайшов я в ньому і що можу закинути щодо зовнішнього вигляду та одягу його слуг. Таке питання він міг поставити цілком вільно, бо все в будинку вражало розкошами, порядком та охайністю.
Я щиро відповів, що його розум, здібності та багатство охороняють його від усіх вад, до яких призводять інших недоумкуватість та убозтво.
Тоді його ясновельможність запропонував одвідати його маєток, миль за двадцять од міста. Я сказав, що я завжди до його послуг, і вранці другого дня ми поїхали туди.
Дорогою він показував мені на різні способи, якими фермери обробляють свої лани, але мені було зовсім незрозуміло, в чому їх сенс, бо тільки подекуди я помічав на ланах якусь билинку або бадилля. Та за три години картина стала зовсім інша. Ми потрапили в напрочуд гарну місцевість. Близько одна від одної стояли чепурненькі хатки фермерів, ділянки було обгороджено тинами й поділено на луки, лани та виноградники. Не пригадаю, щоб будь-коли я бачив приємніший краєвид. Його ясновельможність, побачивши, що обличчя моє прояснюється, зітхнув, а потім сказав, що це починаються його маєтки і що так буде до самого його дому; що майже всі земляки глузують з нього і дорікають йому за нікудишнє господарювання та поганий приклад, який він дає всьому королівству. Він пояснив, що наслідувачів у нього обмаль і всі вони такі старі, уперті й чудні люди, як і він сам.
Нарешті ми під'їхали до будинку, величної споруди, побудованої за найкращими взірцями стародавньої архітектури. Фонтани, сади, алеї, гроти — все це було розміщене дуже доладно і з великим смаком. Я віддав належну хвалу всьому, що бачив, та його ясновельможність неначе не звертав уваги на мої слова. Тільки після вечері, коли ми залишилися віч-на-віч, він із сумним виглядом сказав, що йому, напевно, доведеться зруйнувати свої будинки і тут, і в місті, перебудувати їх за сучасним зразком, знищити всі плантації та почати господарювати, як і всі, наказавши зробити те саме й своїм орендарям. В іншому разі його обвинуватять у зневазі до громадської думки, химерності й неуцтві, а це, мабуть, збільшить невдоволення його величності. Він зауважив, що я, напевно, стриманіше ставитимуся до досягнень їхньої науки, коли дістану від нього деякі відомості, про які я навряд чи чув при дворі, бо там народ занадто заглибився в свої мудрування й не дивиться на те, що робиться в країні.
В загальних рисах його оповідання зводилось ось до чого: років сорок тому — чи то в якихось справах, чи то для розваги — дехто з його земляків поїхав до Лапути. Проживши на острозі п'ять місяців і поверхово ознайомившись там з математикою, мандрівники повернулись назад, ущерть повні легковажних ідей, що панують у тій повітряній країні. Дома ці особи почали ганьбити весь земний лад і забрали собі в голову переробити по-своєму і мистецтво, і науку, і мову, і техніку. Щоб здійснити свої мрії, вони домоглись у короля дозволу заснувати в Лагадо Академію проектів, і ця витівка так прищепилася, що тепер у цілому королівстві немає жодного більш-менш значного міста, де не було б такої установи. В академіях професори вишукують нові методи й правила землеробства та будівництва і вигадують незнані досі інструменти й приладдя для промисловості. Вони кажуть, що внаслідок їхніх досліджень праця однієї людини стане вдесятеро продуктивнішою; протягом тижня можна буде спорудити палац з такого тривкого матеріалу, що він
