Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Він підняв руки.

— Скажімо так. Вам явно дуже пощастило. Я просто кажу, що ви не повинні були опинитися в такій ситуації.

— Я згодна. Мій літак мав бути озброєний. Як жінка, я менша і легша. Це означає, що моєму літаку потрібно менше палива, і я краще переношу перевантаження, ніж чоловіки. — Останнє було правдою, тому що я була високою як для жінки, а вміння переносити перевантаження було пов'язане з ростом і артеріальним тиском. — Насправді я сказала би, що жінки повинні бути в групі космонавтів саме з цих причин. Не кажучи вже про те, що ми намагаємось заснувати колонію.

— Чоловіки краще підходять для цієї роботи. — Він оглянув кімнату і повторив як папуга те, що сказав Клемонс під час прес-конференції. — Крістофер Колумб не взяв жодної жінки у подорож, чи не так?

— Мова йшла про завоювання. — Піт проступив бісером під моїм бюстгальтером. — Паломники, з іншого боку, привезли жінок. Якщо ви хочете створити колонію, нам потрібні жінки в космосі.

— Я не бачу вагомих причин для цього.

— Ось вам причина. — засміялася Ніколь, піднявши склянку над головою. — Діти!

Сміх забуяв навколо нас, розбиваючи напругу. Сенатор Воргін вийшов уперед і провів Паркера, весело балакаючи про гольф. Маленькі жести доброти, часом, є найкращими. Ніколь залишила диван і прийшла приєднатися мене і Натаніеля.

Я підхопила бокал і привітала її.

— Вибач за це.

— Будь ласка. Я пам’ятаю Граббі Паркер з війни. — Вона відпила шампанське. — Ви бачили його дружину?

Я похитала головою.

— Ми не знайомі.

— Отже ви не помітили, що її сьогодні тут немає. Не те, щоб це щось означало… Я просто відзначу, що місіс Паркер теж була запрошена.

— Якщо говорити про запрошення… — Я поглянула на Натаніеля, який, здавалося, був задоволений з того, що стоїть поруч зі мною, і не змушений з кимось спілкуватися. — Я організовую повітряне шоу з участю жінок-пілотів. Я не думаю…

— Так. Якщо ви збираєтесь запросити мене політати, так. — Вона підняла руку, зблиснувши діамантовим браслетом. — Зачекайте. Чорт. Мені потрібно поговорити з Кеннетом, щоб бути впевненою, що це нормально. Політика і все таке. Але я зазвичай домовляюся з ним. Отже, якщо конфлікту немає, то так. "Можна сконфузитися", як каже моя тітка Фанні.

— Згода! — Це порадує журналістську душу Бетті. Дружина сенатора у реєстрі виступаючих значно спростить подачу статті про авіашоу редактору в National Times. І, як додатковий бонус, це означало, що я не буду у центрі уваги.

Я провели дивовижну кількість часу в бетонних бункерах. Запах гасу наповнював повітря дослідного полігону навіть у контрольному бункері; розміщення якого в трьох милях від 203400 галонів гасу здавалося незручно близьким. Я крутила олівець між пальцями, чекаючи чергового випробування нової ракети Атлас.

Це було легке завдання. Все, що мені потрібно було зробити — це обчислити величину тяги і подивитися, чи вистачить її, щоб ракета вийшла на орбіту. Будь-який з комп’ютерщиків міг би це зробити, але я був тут, тому що це був проект Лероя Плукетта. З біса добрий інженер. Він не міг відірватися від комп'ютерів, але, як у дружини його начальника, у мене було дуже мало проблем з ним.

Відносно мало. Він схилився над моїм кріслом, однією рукою ковзнувши по моєму плечі, щоб опертися на спинку стільця.

— Як справи, Ельма?

Я сіла рівніше, щоб він не торкався мене.

— Не зробиш багато, поки не вистрілить.

Через кілька столів один з інженерів підняв голову.

— Доктор Плукетт, ми подаємо рідкий кисень.

— Чудово. — Він посміхнувся мені, а потім нахилився і прошепотів — я мав на увазі ваші груди. — Просто дайте мені знати, якщо вам щось потрібно.

— Зрозуміло. — Я постукала олівцем по столу, намагаючись відвести його погляд від себе. — Мені, мабуть, слід закінчити готуватися.

— Чи можу я допомогти з…

Вибух сколихнув кімнату.

Звук, як удар грому, загудів по бункеру, і повітря незабаром принесло сморід палаючого вуглецю. Ми не вперше втрачали ракету на різних етапах польоту, але це не робило вибух тихішим.

Інженери здригнулися, піднявши руки, щоб заткнути вуха. Я відхилилася і ледь не впала зі свого стільця, грім затих, залишивши лише далекий тріск вогню. До какофонії приєдналися сирени. Плукетт дотягнувся до мене, ніби намагаючись утримати мене, от тільки його м'ясиста рука — чомусь — приземлилася на мої груди.

Вставши, я обсмикнула спідницю і відступила від нього. Мій пульс відлунював навіть у зап'ястях, як від гніву на Плукетта, так і від вибуху.

— Ідіть краще відвідайте свою ракету. Чи вам потрібно, щоб я обчислила радіус вибуху?

Куля для боулінгу тиснула своєю вагою на мою долоню, коли я дивилася на доріжку. Видихнувши, я розмахнулася, подалася вперед і випустила м'яч. Він залишив мою руку і якийсь час котився по ідеальній лінії, але потім подався вбік, щоб вдарити збоку від центру.

Розкол. Чорт візьми. Знову.

— Ти можеш це зробити, Ельма! — За мною Міртл плескала у долоні. — Ти можеш це зробити.

Я обернулася назад, спідниця огорнулася навколо мене і опала, я чекала, коли пінбой прибере кеглі, які я збила.

— Можна подумати, що фізик зробить це краще.

Оглянувши мене, Євген похитав головою.

— Теорія та практика дві різні речі. Це те саме, що сказати, що фізик повинен дозволити вам літати.