Екст - Геннадій Обушній
Гріни змирилися з появою сторонніх, потихеньку почали з’являтися в атмосфері, але, як і раніше, уникали потрапляти в поле зору супутника, Кет і модуля.
У Семмі, не враховуючи обов’язкової наукової програми, була і своя індивідуальна. Для душі, як казала Кет. Він обов’язково сідав на Алясці і довго спілкувався з маламутами. Далі був Ньюфаундленд і спілкування з ньюфами. Потім він перебирався в Анди, де спорудив собі стаціонарну базу. А потім летів у Гімалаї, де була друга база. Або просто тинявся по планеті, насолоджуючись життям.
Статус-кво з фінами зберігався дуже довго, до 1600 року н.е. по земному літочисленню, коли Кет і Семмі остаточно вирішили залишитися біля Землі. Треба було змінити правила гри, і був потрібен прецедент. Для цього на базі в Андах Семмі розчистив невеликий майданчик, змонтував на ньому сейсмічний блок і реактор. Виглядало інтригуючи. Майданчик прикрили легким захисним полем, від пилу, дощу і тварин. Конструкція має бути добре видима.
І полетіли, недалеко, до Юпітера. Потайки повернулися, ввімкнули канали зв’язку й почали спостерігати.
Гріни підійшли на одному катері, кілька разів облетіли приманку. Залишаючись в п’яти кілометрах, три дні вивчали об’єкт дистанційно. Потім підійшли ближче і зависли неподалік. Троє фінів опустилися на поверхню і пішли до конструкції. Коли уперлися в захисне поле, то не розгубилися. Принесли зі свого корабля якесь обладнання і почали обходити захист проти годинникової стрілки. Таким чином встановили периметр поля. День був хмарний і почався дощ. Стікаюча вода проявила геометрію захисного поля — ідеальну напівсферу.
Потім один легенько вдарив своїм інструментом. Нічого не трапилося. Сильніше — теж нічого. Інструменти виявилися ручною променевою зброєю. Один вистрілив в основу півсфери, але імпульс розтікся поверхнею і пішов у фунт.
Трійця піднялася в катер. Він відійшов на півкілометра й застиг.
— Семмі, зараз вдарять із катера! Прикрий очі! А я поставлю нормальний захист!
Автоматика прибрала рівень спалаху й зафіксувала параметри випромінювання. Ого! Навколо чистого внутрішнього двадцятиметрового кола багряно світилося п’ятиметрове кільце розплавленої лави. Настав вирішальний момент! Що грінівський регламент приписує робити далі? Адже виявлено об’єкт, що не піддається вивченню наявними засобами і методами. Добивати до кінця або залишити до повернення господарів?
За годину чужий катер підійшов ближче, кілька разів облетів і попрямував до найближчих вершин. Більше ані відвідувань, ані атак не було.
Пізніше Семмі знайшов на сусідній скелі непогану апаратуру стеження грінів. Отже, їх регламент приписує в таких випадках спостереження. Добре, запам’ятаємо на майбутнє.
— Семмі, очевидно, що вони застосували не найпотужнішу зброю. Всього один корабель найменшого класу. Які висновки?
— На великому кораблі й гармата більша, ти це хочеш сказати, Кетті? Другий висновок: нам теж потрібна зброя. Наш сусід добре озброєний, тому мало що. До того ж колись із розвідників-дослідників ми можемо перетворитися в захисників.
Коментарі зайві. Кет і Семмі замислилися про зброю! Мирна команда! Оце так справи... Не гаючись, зібрали максимально велику літієву батарею-реактор і потужний когерентний випромінювач на жорстких гамма-квантах. Назвали установку Антигрін-1. Налаштували й випробували в хмарі Оорта. Рознесли вщент дві пристойні комети і залишилися дуже задоволеними. Крім того, з десятка невеликих літієвих батарей зробили вибухові пристрої, фактично термоядерні міни. Ось так вони й отримали зброю. Завдяки контакту з чужим і незнайомим.
Остаточно з Землею
Тринадцять тисяч років Семмі й Кет поєднували свої галактичні дослідження з вивченням людей (так називали себе аборигени). Сотні разів Семмі поривався втрутитися в хід подій, зупинити кровопролиття або стихійні лиха, але завжди в останню секунду зупинявся. Регламент забороняє втручатися в справи менш розвинених цивілізацій (за двома винятками). А Регламент — закон. Навіть якщо загинув світ, що його породив.
База даних і сховища поповнювалися матеріальними зразками й відео. Задокументовані війни, будівництво міст, кораблів, вершини духу й прірви морального падіння, герої і негідники — все накопичувалося в базі. Але одного разу після чергового повернення вони виявили, що на Землі відкрито електрику — наріжний камінь усіх відомих технологічних цивілізацій у двох, щонайменше, галактиках.
Стрімкість розвитку раси викликала повагу й захоплення. Саме тоді Кет і виявила, що десь у глибині її нечіткої логіки виникла навіть не домінанта, а якась напівсформована абстракція: небажання йти від Землі, навіть для продовження основної програми. Люди сказали б, що це неусвідомлене бажання залишитися. Кет і Семмі вже звикли до людей, і тут ставало все цікавіше.
— Кошлатий, ми вже 14355 років досліджуємо рукав цієї галактики. В радіусі 135 світлових років від Кастора ми відвідали й дослідили всі 2775 зоряних систем, що мають планети. Що робимо далі?
— Кетті-сан, я вважаю, що ми знайшли те, що шукали. Наше місце тут, біля Землі. Люди швидко просуваються в математиці, готові до відкриття аналізу. Починають гратися з електрикою. Раніше п’ятдесят чи сто років у їхній еволюції не мали значення, а зараз усе інакше. Ми й так пропустили чимало подій. Пропоную зупинити галактичну програму й залишитися тут. Гріни поки не втручаються, але все ж...
— Тоді до справи, малюче. Накидаємо подальші плани.
Кет розмістилася на геостаціонарній орбіті над Африкою.
Зручне місце. Семмі на своєму модулі постійно перебував на низькій опорній орбіті, опускаючись при необхідності над цікавими місцями. А знімати було що. Цивілізація все швидше йшла вперед, відкриваючи нові закони природи і створюючи технології. При цьому щось і втрачалося, як, наприклад, великі вітрильники, справжнє диво розуму, рівного якому не було у відомих світах. Але Семмі зняв усе.
Разом і спільно з науками удосконалювалась і зброя. Будь-яке досягнення використовувалося спочатку для нових озброєнь. А війнам не було кінця. Жодного року без конфліктів. І настав час, коли кількість подій почала перевищувати можливості їх відстежувати. Основна частина наукової і соціальної інформації вже перебувала на паперових носіях. Як до них підступитися? Завдання виглядало нездійсненним без порушення Регламенту в частині прихованості збору інформації.
— Леді, у нас починаються труднощі. Тому розкажи-но докладніше про Регламент Контактів і що ми маємо? Ти, як кажуть люди, дівчинка доросла і не бідна. Напевно в коморах дещо запасла.
— Ну, купа розуму й хутра, дякую. А ти знаєш, що у людей вважається поганим рисою нагадувати жінці про її
