Темні уми - Олександра Бракен

Хитаючись, Лаям зіп’явся на ноги.

— Скажіть, нехай прийде додому, і тоді ми поговоримо. — Він обернувся до мене: — А ти хто? Ти справді одна з них? Скидається на те, що тобі стане розуму цього не робити.

Без жодного слова я забрала у Кейт конверт. А коли вклала конверт йому в долоню, він не жбурнув мені його назад.

— Краще йди вже.

— Я вам не дякуватиму, — звернувся він до нас. — Я вашої допомоги не просив.

Кейт вивела його у хол.

— Ти не мусив, і не треба було.

Він почав спускатися сходами.

— Агов, — гукнула я. Лаям зупинився, а тоді обернувся, щоби глянути на мене. — Пильнуй себе.

Погляд його блакитних очей, зблиснувши, пробіг між мною та Кейт і назад.

— І ти, люба.

З вікна, що виходило на вулицю, я дивилася на знайому постать, коли він зачинив за собою двері і вийшов на вулицю. Жодної автівки, нікому ні наглянути за ним, ні допомогти. Він був абсолютно вільний.

І, здавалося, щасливий. Принаймні упевнений у собі. Його ноги інстинктивно знали, в якому напрямку його дім. Тепер не залишилось нічого, що завадить йому туди повернутися.

Лаям пройшов крізь білу огорожу, що оточувала будинок, і ступив на тротуар. Накинувши на голову капюшон свого спортивного светра, він спершу роззирнувся, а тоді перебіг через дорогу. Я спостерігала, як з кожним кроком він усе меншає і меншає.

«Цілий світ буде твоїм ворогом, Князю Тисячі Ворогів, і хто тільки спопаде тебе, той і вб’є. Та спершу хай лишень твої вороги тебе спіймають — тебе, що риє нори, має чулі вуха й легкі ноги, князя, якого не захопити зненацька. Будь хитрим, невичерпним на витівки, і твій народ ніколи не згине».

Кейт підійшла до мене ззаду і провела рукою по моєму волоссю.

— Ти будеш щасливою з нами, — промовила вона. — Я піклуватимуся про тебе.

Я запнула тюль, провівши пальцями по його шовковій поверхні. З хвилину я дивилася на Кейт, шукаючи у ній якусь фальш. Цікаво, чи вона досі вважає мене тією самою дівчинкою, яку забрала з Термонда, і яка плакала, коли побачила зорі.

Бо вона гадки не мала, що тепер у мені живуть двоє, розділені між усім тим, чого я прагнула, і тим, чим мені тепер доведеться стати. Одна моя частина, сувора, люта, зостанеться поміж цих монстрів, поволі набуваючи їхньої подоби. Але існує ще й інша, потаємна Рубі. Невидима, наче подув вітру. Рубі, котра боролася за те, щоби просто жити. Саме цю Рубі Лаям забрав із собою, навіть не усвідомлюючи цього. Забрав ту, котра подорожуватиме в задній кишені, нашіптуючи слова заохочення, нагадуючи йому, що він народився, щоби йти за світлом.

Вперше за багато місяців я почула, як голос Сем шепоче мені у вухо: «Не бійся. Не дозволяй, щоби вони побачили».

Я відвернулася від вікна і більше вже не озирнулась.

Chubs — риби сімейства карпових. (Тут і далі прим. перекл.)

Переклад Олександра Мокровольського.