Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

— Що? Ну тоді я косоокий бабуїн.

— Очевидно, так воно і є.

— Але ж Міріам завжди гризлася із Стінкі...

— І ти ще думаєш, що хтось повірить тому, що ти пишеш у своїй колонці. Бачив колись шестикласників?

— Так, але ж Дорказ хіба що танець живота не танцювала.

— Це її суть — нормальна поведінка з усіма чоловіками. Вона використовувала це й з тобою — хоча, припускаю, ти був надто зайнятий чимось іншим, щоб це помітити. Не звертай уваги. Просто пообіцяй, що, коли Міріам покаже тобі свою обручку, де камінь буде розміром з яйце Рух і майже таким же рідкісним, обов'язково вдай, що здивувався. І будь я проклятий, якщо розберуся з цими двома череватими, — тож просто вдай здивування. Пам'ятай, що їм це буде приємно... Попереджаю тебе заздалегідь, щоб ти не думав, що вони вважають себе «спійманими». Ні; це не так. Вони задоволені собою, — Джубал зітхнув, — а я ні. Я надто старий, щоб насолоджуватися тупотінням маленьких ніжок, коли зайнятий... Хоча, з іншого боку, я залишу собі ідеальних секретарок (а дітей я люблю, як ти знаєш) за будь-якої можливості, — якщо зможу переконати їх залишитися.

— Ні, я так не думав. Але, Джубале, дозволь мені сказати прямо: ти вважаєш, що Джилл підштовхнула Майка до його веселих походеньок?

— Що? — Джубал здавався здивованим; потім замислився і визнав перед собою, що він ніколи не знав напевно... Просто припускав це з того, що, коли справа дійшла до рішень, Джилл була єдиною, хто пішла з Майком.

— Хто це був?

— «Вкороти довгого носа, брате», бо підставиш його. Якщо вона захоче розказати мені, то розкаже. Як би там не було, Джилл сказала, що я помиляюся, коли я дійшов такого ж поспішного висновку, що і ти. Гм...

Бен замислився:

— З того, що я зрозумів: котрась з чотирьох випадково змогла забити перший гол з більшим чи меншим шансом.

— Десь так. Думаю, ти маєш рацію.

— Джилл так вважає. За винятком того, що вона думає, що Майку надзвичайно пощастило звабити, чи бути звабленим (якщо це правильне слово) тією, хто найкраще підходив для того, щоб підштовхнути його у правильному напрямку. Що може натякнути тобі на щось, — якщо ти знаєш щось про те, як працює мозок Джилл.

— Пекло, я не знаю, навіть того, як працює мій мозок... А щодо Джилл, то я ніколи не очікував, що вона почне проповідувати, як би сильно вона не була закохана, — тож я дійсно не знаю, як працює її мозок. Хоча вона й не надто багато проповідує, ми спробуємо зрозуміти, що відбувається. Джубале, що ти вирахував за календарем?

— Що?

— Ти знаєш, що я маю на увазі. Ти думаєш, що це зробив Майк, — в обох випадках. Або ти так думаєш через те, що його візити додому збігаються у часі з обома випадками.

Джубал стримано відповів:

— Чому ти так говориш, Бене? Я не сказав нічого, що могло б змусити тебе так думати.

— Звісно ж, ні. Ти сказав, що вони задоволені собою — обидві. А мені досить добре відомо, як на жінок впливає божественний супермен.

— Зачекай, синку; він твій водний брат.

Бен спокійно промовив:

— Знаю — і я теж його люблю. Якщо я коли-небудь вирішу стати геєм, Майк стане моїм єдиним. Проте є й інші причини, чому я зрозумів їхнє самовдоволення саме так.

Джубал пильно дивився на свою склянку.

— Можливо, вони просто сподіваються. Бене, здається мені, що твоє ім'я могло б бути у переліку навіть з більшою ймовірністю, ніж Майкове. Так?

— Джубале, ти збожеволів!

— Охолонь. Ніхто не намагається змусити тебе одружитися. Обіцяю — хоча я ще навіть не перефарбував свою рушницю в білий колір. Я не такий цікавий — і ніколи не тримаю свічку над тими, хто тут живе, і це правда. Тож — о, допоможіть мені Мільярди імен Бога, — повір: я не суну носа у справи інших людей. Тим не менше я міг збожеволіти, але це «найменша з гіпотез»: протягом останніх кількох років у мене нормальний слух та зір... І, якщо крізь мій будинок пройде парад із духовим оркестром, я помічу це так чи інакше. Тому питання: ти спав під цим дахом десятки разів. Чи спав ти хоча б одну ніч сам?

— Ох ти ж і негідник! Гм... Я спав один у першу ніч, коли опинився тут.

— Напевно, в Дорказ не було апетиту. Ні, згадав — у ту ніч ти був під снодійним. Тоді ти був моїм пацієнтом; це не рахується. Якась інша ніч? Хоча б одна?

— Твоє питання недоречне і неввічливе, тож я не братиму його до уваги.

— Це, на мою думку, адекватна відповідь. Проте, будь ласка, занотуй собі, що нові спальні розташовані якомога далі від моєї. Бо звукоізоляція ніколи не буває ідеальною.

— Джубале, мені здається, що твоє ім'я, ймовірно, може бути значно вище у цьому переліку, ніж моє.

— Що?

— Я вже не згадую про Ларрі та Дюка. Але, Джубале, майже кожен, хто знає тебе, припускає, що ти тримаєш найпрекрасніший гарем, відколи Султан відійшов від справ. О, не зрозумій мене неправильно — вони заздрять тобі. Проте також вважають хтивим старим козлом.

Джубал постукав по поручню свого крісла перед тим, як відповісти.

— Бене, зазвичай я не маю нічого проти того, щоб мене легковажно пестили молодиці. Я підтримую це, ти ж знаєш. Та в деяких питаннях я наполягаю, щоб до мого віку ставилися з повагою. І це — якраз той випадок.

— Вибач, — стримано сказав Бен, — я думав, що коли для тебе нормально розглядати з усіх боків моє сексуальне життя, то ти не заперечуватимеш, якщо я буду відвертий навзаєм.

— Ні, ні, ні, Бене! Ти неправильно мене зрозумів. Твоє питання було очікуване, а побічні коментарі — не більші від тих, що я просив. Я маю на увазі, що я вимагав від дівчат, щоб вони поводилися зі мною з повагою в цьому питанні.

— О...

— Я, як ти й вказав, старий — дуже старий.