Пробуджена Енея - Галина Сергіївна Лозко
В основу проведення Родового Слов’янського Віча закладена структурно-організаційна концепція – глибоко опрацьовані Оргкомітетом основи діяльності та поступальне втілення їх у життя, де головну роль має відігравати ступінь готовності і здатність учасників Віча взяти на себе особисту відповідальність за долю Відродження Рідної Слов’янської Віри.
Стратегічна програма розвитку духовної культури Слов’янської Рідної Віри в сучасних умовах може набирати силу через організацію на місцях (у своїх слов’янських державах) духовно-концептуальних центрів Слов’янської Рідної Віри. Базовими положеннями основ Слов’янської Рідної Віри повинні стати: духовна тверезість і здоровий спосіб життя рідновірів; сакральне ставлення до Природи; знання священної традиції Предків; самоорганізація слов’янських і родових громад на місцях за принципом роззосередженого опору – тобто, свідоме протистояння глобальній, чужорідній, масовій культурі.
Врахувавши усі проблеми, що склалися, я запропонувала прийняти Статут Родового Слов’янського Віча як документ для внутрішнього користування Оргкомітету. На підставі цього Статуту проводитимуться подальші Віча, обговорення і голосування, запрошуватимуться повноважні представники слов’янських рідновірських громад і духовно-концептуальних центрів Рідної Віри.
Ухвалу Третього Родового Слов’янського Віча підписали представники чотирьох слов’янських країн: від Білорусі – Володимир Сацевич, від Польщі – Сташко Потребовский, від Росії – Волхв Вадим (Казаков), від України – Волхвиня Зореслава (Галина Лозко) [421. 3].
ІІ. 7. Загальні закономірності
етнорелігійного відродження
1. Поштовхом до появи етнорелігійних рухів у європейських країнах, як правило, стає знайомство з сутністю християнського вчення. Переважна більшість етнорелігійних рухів країн Європи починає своє становлення з переосмислення релігійної спадщини, критичного прочитання Біблії, усвідомлення шкідливості християнства та інших монотеїстичних релігій, що стоять на інтернаціональних засадах.
Це переосмислення, типове серед усіх язичницьких рухів та громад, звичайно, спонукає їх до пошуку своїх власних етнорелігійних цінностей. Отже, це стало загальною закономірністю. Вплив чужовір’я на етнічний менталітет набув таких загрозливих розмірів, що здається, воно сягнуло критичної межі, коли настає відторгнення невластивого етносам релігійного світогляду. З’являються особистості, здатні до такого переосмислення і створення власних альтернатив йому. І хоча таке подвижництво притаманне поки що одиницям, вони вже застосовують активні дії, що приводять до якісних змін і формують навколо себе групи однодумців.
2. Відродження етнічних релігій повсюди відбувається, насамперед, шляхом вивчення основ етногенезу своїх народів та відповідних їм давніх язичницьких релігій, залучення фольклорно-етнографічних, історичних, археологічних праць, очищення їх від світових ідеологічних нашарувань та “аврамістичного” забарвлення. Процес відновлення та реконструкції автентичних вірувань відбувається переважно інтуїтивно, залучається колективна етнічна пам’ять, що з допомогою окремих знаків (фольклорних текстів, культових зображень, вишивки, народного вбрання та ін.) ніби зчитує інформацію з родової матриці. Однак, така реставрація справжнього язичництва має спиратися на строго наукові дані.
3. Реконструкція язичницького календаря в усіх країнах, де є язичницький рух, здійснюється шляхом відокремлення християнської ідеологічної надбудови від народних обрядів і, що найважливіше, встановлення точних дат сонячних циклів згідно астрономічного календаря. Наприклад, свято Бога Купайла (пор. також литовське свято Роси, білоруське Купаллє-Сонцаварот та ін.) відзначається в день літнього сонцестояння 21 червня, а не на ортодоксально-християнське Івана Предтечі, чи народне “Івана-Купала” (переведене з юліанського на григоріанський календар, так званий “старий” стиль, воно святкується церквою 7 липня, що вже не відповідає астрономічному стану природи).
Для всіх, без винятку, язичницьких громад важливим сакральним моментом свята є саме астрономічний час його настання. До речі, календар найчастіше виступає орієнтиром (своєрідним “лакмусовим папірцем”), якого рівня язичницька громада, чи течія. Несерйозними виглядають ті автори, які пропонують язичникам святкувати Великдень на християнську “паску”, або святити воду на Йордань (19 січня).
4. Відродження Рідної Віри скрізь супроводжується інформаційною боротьбою. Як відомо, інформаційну зброю застосовують прихильники глобалізму, бо в етнічній структуризації світу вони вбачають загрозу власним планам. Вони мають цілий ряд антиязичницьких засобів, спрямованих на ослаблення рідновірських течій у різних країнах. Йдеться переважно про спотворення, викривлення інформації або її замовчування, про підміну понять або створення альтернативних рухів з використанням уже відомих назв. Це також стало закономірністю, яку слід розглянути уважніше.
Наприклад, створено цілий ряд штучних культів типу New Age (Нью ейдж – перекладається як “Новий час”, “Новий рух”, “Нова ера” тощо), які в Україні прийнято називати НРТ – “нові релігійні течії”. Вони прагнуть створити нове глобальне релігійне вчення третього тисячоліття на основі різних вчень: О. Блаватської, А. Бейлі, Е. Префет, Б. Дуно, О. Реріх та ін., еклектично поєднавши деякі погляди маніхеїв, розенкрейцерів, тамплієрів, масонів, вчення яких із закритих (езотеричних) доктрин перетворилося в популістські програми зміни масової свідомості, з допомогою чого планується впровадження єдиної всеземної релігії. Часто вони подають свої новотвори під нібито язичницьким “соусом”. Місцем зародження подібних технологій є США, а початок поширення New Age – 60-ті роки ХХ ст.
На думку Е. К. Агеенкової, рух New Age бере свої витоки в “традиціях постмодернізму і поширенні ідей екзистенціалізму з їх інтересом до внутрішніх спонтанних станів людини, в тому числі – до її трансперсонального досвіду, що послужило основою для захоплення медитативними техніками Сходу” [425. 27]
New Age проповідують створення єдиного всеземного порядку на основі єдиної всеземної правлячої релігії, побудованої на ідеології New Age. Вони активно впроваджують психотехніки, “контактерство”, спіритуалізм, де людина оголошує себе посланцем якогось духа, що віщує через неї саму (предка, учителя та ін.), практикують стани трансу і зміненої свідомості, під час яких людина нібито бачить свої попередні життя.
Течії New Age досить різноманітні, в різних країнах вони на своїх початках можуть мати певний місцевий колорит (пор. Хіппі, Битники, Біле Братство, необуддизм, агні-йога, психоделічні течії, Діти Бога, Богородичний центр). Їх типологія і класифікація, щоправда не зовсім точна, подана в книзі Дудар Н., Филиповч Л. “Нові релігійні течії в Україні” [158. 17]. Відомі вони також і далеко за межами України.
5. Спостерігається тенденція формування з масових різнорідних рухів New Age нової глобалістичної ідеології, що загрожує звести на манівці зусилля етніків до природної структуризації народів Землі. Такі релігійні формування щедро фінансуються зацікавленими латентними структурами – стражами “єдиного світового порядку”, які широко інформують у загальнодоступних ЗМІ про ці псевдоязичницькі глобальні рухи, створюють безкоштовні віртуальні простори для громад, які лише імітують рідновір’я або так званий “ведизм” (напр., “старовіри-інглінги”, або “анастасійці”, теософська секта Петра Дънова в Болгарії та ін.).
Слід зазначити, що на самих початках свого становлення Світовий Конгрес Етнічних Релігій (WCER) категорично відмежувався від New Age-рухів, засудивши їх на своєму ІІ з’їзді, де конкретно зазначалося: “Стратегічна мета WCER – орієнтуватися на корінні, місцеві, традиційні, невигадані етнічні
