Житія Святих - Лютий - Данило Туптало

що і мені про овець цих турботу Господь доручив, а ти з них частину собі відлучив, самі ж вівці між собою благочестям ніяк не відрізняються, то з'єднаймо стадо, о друже, і сварку за першість заберімо, і разом пасімо словесних овець, спільно про них думаючи. Якщо ж престол, який поміж нами є, розбрат породжує, я його викорінити постараюся: покладу-бо на престолі Божественне Євангеліє і зроблю так, щоб обидва з обох боків Євангелія сиділи. І якщо я першим життя тимчасове закінчу, ти сам, друже, стадо пасти будеш, якщо ж тобі першому кончина станеться, я, за силою своєю, про овець піклування мати буду". Це Мелетій святий, від усіх покірніший, люб'язно запропонував, але Павлин на те не погоджувався. Сповістив же про те князь Сапор цареві і, прийнявши від нього відповідь, церкву соборну з иншими церквами, від аріян забравши, віддав святішому Мелетію, а Павлин пастирем був для тих овець, яких же спочатку собі відлучив був. Прийнявши ж престол свій, на який спершу одноголосною волею всіх вибраний і возведений був, Мелетій святий керував добре своєю паствою, у мирі й тиші, аж до блаженної кончини своєї. Не могли більше аріяни підноситися і кривдити Христову Церкву та її добрих пастирів, а найбільше святого Мелетія, який правовір'ям і святим своїм життям сяяв, як сонце, осяваючи Церкву, єресей пітьму проганяючи. І в православній вірі багато досягли й досконалими були церковними світилами. Таким був Флавіян, який після нього прийняв престол його, й Акакій, Вирейський пізніше єпископ, і Діодор Тарсійський, і Єлпідій, доместик Мелетієвий, тоді єпископ у Лаодикії. А найбільше святий Йоан, названий пізніше Золотоустим, якого він у дияконський чин поставив. І друг його Василій, не той Кессарійський, але инший, того ж імени, молодший роками, в Антіохії нарожений, який зі святим Йоаном ріс. Ці й багато инших, Мелетієм святим наставлені, його настановою, ученням і непорочного життя прикладом багато з антіохійців у доброчинствах прикрашали, потім Христову Церкву, і просвітлювали, кожен на своєму місці, наче свічі, у свічаді поставлені. У дні цього Мелетія святого у краю Сирійському, у якому ж і Антіохія, почав подвиг свій святий Симеон, який на стовп пізніше вийшов, а спершу залізним ланцюгом на високому пагорбі себе прикував, як же про те в житії його написано. Чув же про нього блаженний Мелетій, прийшов до нього і, бачивши його прикутим, сказав: "Може людина і без оков собою володіти і не залізом, але волею і розумом до одного себе прив'язувати місця". Це чувши, преподобний Симеон прийняв користь і зняв окови і зв'язав себе вільною волею, щоб добровільним в'язнем Ісуса Христа бути.

Не за багато років перед блаженною кончиною Мелетія святого воцарився благочестивий Теодосій, який був спершу в царя Ґраціяна воєводою знаменитим і чесним через хоробрість свою, багато разів варварські полки переміг славно. Він перед прийняттям царства бачив колись у сонному видінні архиєпископа Антіохійського, цього Мелетія святого, його ж наяву ніколи не бачив, але тільки про нього чув. Бачив же його Теодосій, що поблизу нього стояв і покладав на нього царську хламиду і вінець царський. Про те видіння, пробудившися, розповів одному з домашніх своїх і дивувався, що це має бути. Через декілька днів збулося те видіння, бо Ґраціян-цар, бачивши, що неможливо йому одному Сходом і Заходом керувати через велику відстань і через великі звідусіль варварські наскоки, вибрав собі учасником царства воєводу Теодосія як доброго, хороброго і правовірного мужа і доручив йому весь Схід, яким же спершу Валент-цар володів, — сам на Захід відійшов. Теодосій же, східне царство прийнявши і готів, що наступали на Тракію, перемігши, у Константинополь прийшов і хотів бачити Мелетія святого, його ж у видінні сонному бачив, що вінчав його на царство. У той час, за згодою святих великих отців, православних архиєреїв, а з волі благочестивих царів Ґраціяна і Теодосія почав збиратися І Вселенський собор у Царгороді і прикликали царськими листами зі всієї вселенної єпископів на Собор той, прийшов-бо і святіший архиєпископ Антіохійський Мелетій. І звелів цар боярам і домашнім своїм, щоб хтось показав йому Мелетія святого, хотів-бо сам пізнати його з видіння, у ньому ж лице його бачити хотів і довідатися точніше, чи справді Мелетій, а не якийсь инший архиєрей у сні вінчав його на царство. Коли ж собор великий єпископів у царську входив палату, цар, на нього дивлячися, зразу побачив і пізнав Мелетія святого і, покинувши всіх, до нього підбіг, припав, як найлюбіший син до батька, якого віддавна бачити хотів, цілував руки, груди, очі, уста, голову і перед усіма розповідав, як бачив його у видінні, коли царський вінець і порфиру на нього клав. І робив святому велике, більше від инших арихиєреїв, пошанування. У тому соборі святий Мелетій здивував всіх знаменням чудесним таким. Коли аріяни, які неправославно мудрували про Пресвяту Тройцю і про благочестиву віру, злочестивим своїм ученням розбещували, тоді божественний цей муж, вставши, показав людям, які негайного повчання від нього просили, три пальці в образ трьох іпостасей Пресвятої Тройці, тоді два пальці з'єднав і один пригнув і благословив людей. І вийшов з нього вогонь, як блискавка, і достойний хвали глас випустив. Три-бо іпостасі розуміємо, про одну сутність говоримо. Так всіх здивувавши, єретиків осоромив, а правовірних утвердив у вірі православній. Утвердив же там і святого Григорія Богослова на патріяршому Константинопольському престолі, і через декілька днів, коли ще не закінчився собор ані не всі ще єпископи на собор зійшлися, трохи похворівши, усоп у Господі, великий плач цареві, і архиєреям, і всьому правовірному народові залишивши. І похований був славно, тоді в Антіохію перенесений був і поблизу священомученика Вавила покладений на захист місту, на славу ж Христа Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого навіки.

У той самий день житіє святого отця нашого Олексія, митрополита Київського і всієї Руси, чудотворця

  Чудотворець руський Олексій святий роду був боярського, батьки ж його, Теодор і Марія, були з краю північного, града Чернігова. Народився при великому князі Івані Даниловичу, який і хрещеним батьком дитинчати того був. Наречено було у святому хрещенні ім'я йому Єлентерій, і коли у відповідний вік прийшов, відданий був на книжне навчання. Коли дванадцятилітнім був, одного разу хлопець ходив по пустелі і натягав сіті, щоб ловити птахів, тоді заснув — і був до нього голос, який промовляв: "Олексію, нащо марне трудишся, ось зроблю тебе ловцем людей". Збудившися зі сну, хлопець не