Житія Святих - Лютий - Данило Туптало

омани їхньої, не тримали їх". Говорили ж і жінки святі до ігемона: "Бог істинний від омани людської не постраждає, боги ж твої — бездушне каміння і дерево, золото ж і срібло, яких обманом ми взяли й потопили, і не врятували вони себе з рук наших ані від потоплення не врятувалися, як же можуть инших врятувати і від біди вибавити?" Розгніваний же був ігемон, звелів розпалити піч, і розтопити олово, і залізні принести гребені, і тризубці, і сім із міді на подобу одягу викуваних пластин, вогнем вельми розжарених, — усе ж то на одному було боці. З иншого ж поклали світлий м'який одяг і різні жіночі прикраси, і сказав до жінок святих: "Виберіть собі одне з двох: чи поклонитеся богам і принесете їм жертви — і збережете душі ваші, ходячи в тому світлому одязі та дорогоцінних прикрасах. Чи, якщо не хочете цього зробити, — приймете муки ці, для вас приготовані". Одна з тих святих жінок, яка мала двох дітей, схопила світлий одяг і вкинула в піч — і згорів одяг. Діти ж мовили до матері своєї: "Чесна ж мати наша, не покидай нас на землі цій загинути, але, як же виховала нас солодким своїм молоком, так і Царством Небесним насити нас".

Після цього ігемон повісити їх оголених звелів і стругати залізними гребенями тіла їхні, і бачили воїни, що молоко замість крови з ран їхніх текло, були-бо й тіла їхні білі, як сніг. Ангели ж Господні сходили з Небес, зміцнювали їх у муках й утішали, кажучи до них: "Не бійтеся, але подвизайтеся, як же добрий трудівник, який починає жнива, закінчує їх, і, закінчивши діло, приймає благословення і відплату від пана та йде, радіючи, до дому свого. Так і ви подвигніться, щоб від Спаса нашого Ісуса Христа вічне, яке ніколи не закінчується, життя прийняти". Тоді ігемон звелів зняти їх із катівні і вкинути в піч вогненну. І коли вкинені були — погас зразу вогонь, і вийшли неушкоджені з печі. І говорив до них ігемон: "Відкиньте від себе чари ваші і приступіть, принесіть жертву богам нашим". Жінки ж святі, наче єдиними устами, відповідали йому, кажучи: "Не буде тобі добра, о диявольський сину, не покинемо Господа нашого Ісуса Христа, не поклонимося каменю і дереву, ідолам, на тебе подібним, глухим і бездушним. Далі ж чини, що хочеш, бо ми покликані в Царство Небесне". Тоді ігемон звелів мечем відтяти їм голови, і коли приведені були жінки святі на місце кончини своєї, просили воїнів, кажучи: "Почекайте нас трошки, поки помолимося до Бога". І, схиливши коліна свої до землі, мовили: "Слава Тобі, великому і прославленому Богові нашому. Слава Тобі, Христе, що царюєш навіки, Тобі, що прикликав нас на путь доброти Своєї, хто-бо великий такий, як же Ти, Бог наш, Який влаштував відступити нам від пітьми і прийти в правдиве і солодке світло Твоє. Просимо ж Тебе, Господи, приєднай нас до святої першомучениці Теклі, приймаючи моління за нас святішого отця нашого і пастиря Власія, який наставив нас на путь істинну". Так помолившися і з землі вставши, підняли руки до неба й очі звели, чистим серцем і єдиною душею мовили до Бога: "Слава Тобі, Христе Боже наш, що сподобив нас стати на місці цьому, як вівцям на заколення, за Ім'я Твоє святе, і хочемо зразу жертвою Тобі бути, прийми ж і душі наші у небесний Свій жертовник". Двоє ж дітей, підійшовши до матері своєї, сказали їй: "Мати, вінці ваші готові на Небесах у Господа, нас же залиш доблесному страстотерпцеві, святішому єпископові Власію". Тоді, підійшовши, спекулятор відтяв сімом святим жінкам чесні їхні голови, і так сповнилися. Після того ігемон, вивівши Власія святого з темниці, сказав до нього: "Чи принесеш нині жертви богам, чи ні?" Відповів святий: "Окаянний сліпче, не бачиш правдивого світла. Який-бо чоловік, Бога живого пізнавши, бездушним ідолам жертви приносить чи поклоняється? Ти ж, потьмарений і нечестивий, знай, що залишив ти Бога живого і поклоняєшся каменю бездушному. Але я не боюся погроз твоїх, як же хочеш, муч мене, ось передаю тобі за Христа мого тіло своє, Бог же має владу над душею моєю". Сказав ігемон до святого: "Якщо тебе вкину в озеро, що тобі поможе Христос твій, Якому поклоняєшся?" Сказав святий: "Сліпче і безумче, ти, перелюб шануючи, сподіваєшся спасенним бути, я ж, шануючи Христа, чи не покажу тобі у водах сили Бога мого?" Тоді ігемон звелів його вести і вкинути в глибину озерну. Святий же перед собою ознаменував воду хресним знаменям і пішов по воді, як по сухому, і прийшов на середину озера, сів на воді, як на землі, і до воїнів і слуг катових, що на березі стояли, мовив: "Якщо маєте богів, покажіть силу їхню і вийдіть і ви на воду". І зразу шістдесят і вісім мужів, прикликавши богів своїх поіменно, кинулися в озеро, хотівши по воді ходити, і всі раптом потонули, як олово у воді, і загинули. Ангел же Господній, з Неба зійшовши до святого, сказав йому: "Сповнений благодаті Божої архиєрею, зійди з води і прийми приготований для тебе вінець від Бога". І зійшов святий на землю, мав лице осяяне, як світло, і, прийшовши до ігемона, дорікнув йому — тоді ігемон видав на нього вирок смертний, кажучи: "Власій, який не підкоряється мені, і царя зневажив, і богам докоряє, і шістдесят вісім мужів чарами у воді згубив, мечем разом з двома хлопцями нехай буде потятий". І виведений був святий із претора з отроками, і на місце посічення прийшов, помолився достатньо за себе і за цілий світ, а найбільше за тих, що за ним захочуть вшановувати його пам'ять, щоб не наближалася до них ніяка хвороба, і доми їхні щоб усілякими благами наповнювалися, і молитви їхні за всілякі потреби щоб були почуті. Зійшла ж зверху над ним хмара світла й отінила його, і голос Христовий із хмари був чутний, і промовляв до нього: "Усе, що просиш, виконаю, любий мій подвижнику" . Тоді спекулятор утяв йому чесну голову, а після нього і двох хлопчиків потяв на якомусь камені за мурами градськими, у Севастії, в одинадцятий день лютого місяця. Жінка ж одна благочестива на ім'я Єлісса, взявши святі мученичі тіла, на тому ж місці поховала їх із шаною, і подавалися з гробу зцілення хворим. Довідавшися ж про страдницьку святителя Христового Власія кончину, вдова та,