Житія Святих - Жовтень - Данило Туптало

будуть на з'їжу змію, і не так хотів дивитися на розверсте небо й на Ісуса, котрий там сидів, як на погибель тих двох грішників. Одначе знову тужив і печалився, що не впали, і знову молився Богові: хай упадуть і загинуть. Коли ж звів очі на небо, як і спершу, побачив Ісуса, що встав із небесного престолу і до людей отих, котрі стояли при краю прірви, прийшов і руку помочі простяг; ангели ж прийняли тих людей і обабіч їх підтримували й укріплювали, від прірви тієї відводячи. Каже-бо до Карпа Ісус: "Бий і мене міцніше, готовий-бо за спасіння людське знову розіпнутим бути, і любо мені це є, щоб напевне ці люди гріхи свої зненавиділи. Однак дивись, чи догідніше зі змієм у прірві жити, аніж із Богом і з добрими та людинолюбними Його ангелами?"

Ту повість святий Діонисій приводячи у своєму посланні до раніше згаданого ченця Демофіла, не тільки його, але і нас учить, щоб не були жорстокі до тих, що грішать, а щоб бажали більше їм навернення, а не покари, і щоб наставляли їх люб'язно, терпеливо чекаючи їхнього покаяння, і що молити про таких старанно маємо Бога, який не хоче смерті грішних, щоб Сам своєю благостинею навернув і помилував їх; Він-бо праведних любить, а грішних милує, Йому ж і слава навіки. Амінь.

У той-таки день пам'ять преподобного отця нашого Івана Хозевита, єпископа Кесарійського, що заради Бога залишив свого престола і відійшов у пустелю, його якось, як ішов відвідати знайому братію, зустріла по дорозі жінка і, припавши до ніг його, молила не зневажити її, але ввійти в її дім і освятити молитвою своєю та благословенням. Упрошений бувши, святий пішов і ввійшов, і тоді погана звабниця ворота зачинила, всі вуди свої оголила і до гріха потягла преподобного. Той же вирвався із рук її і, відчинивши двері, втік, по тому, численні чудеса сотворивши, почив у Господі.

У той-таки день пам'ять блаженного Ісихія Хоревита, безмовника, що спершу у недбальстві жив, у хворобу впав і помер. По одній годині знову ожив і, двері келії своєї зачинивши, дванадцять літ безвихідно жив у безмов'ї, не говорячи ані до жодного із братії, численні сльози проливаючи. Коли ж мав померти, братія зруйнувала двері його затвору, ввійшла і немало молила його, щоб якесь останнє корисне їм промовив слово. Він же тільки прорік: "Простіть мені, кожен, хто пам'ять про смерть має, не може ніколи грішити". Це сказавши, заснув у Господі.

Місяця жовтня в 4-ий день

Пам'ять святого священномученика Єротея, єпископа Атенського

Цей святий Єротей був одним із ареопагітських радників, навчений вірі християнській від святого апостола Павла і був поставлений єпископом. На успенні ж Пресвятої Богородиці був у соборі апостольському. Явив себе божественним піснеспівцем, проводжаючи богоприємне тіло Божої Матері, і всі, чуючи й бачачи його, признали, що він праведний і преподобний. Прожив добре, як належить святому, і, добровгодивши Богові життям та справленням своїм, скінчив життя мученичним подвигом.

У той-таки день пам'ять преподобного отця нашого Аммона

Преподобний отець наш Аммон був родом єгиптянин, в юності осиротів од батьків своїх і навчався божественним книгам, а заразом і страху Божому. Коли ж виріс, принуджував його дядько пойняти жону; він же, не змігши збутися наполягань дядька свого, мислив подумки, у який би спосіб міг би зберегти вінця дівства і волю дядькову сповнити, у подружжі жити, тяготу ярма того носячи. І сталося так у час шлюбу: коли ввели його з дівицею у світлицю і всі вийшли, він же, зачинивши двері, сказав дівиці: "Послухай мене, сестро, і що скажу тобі, збагни. Подружжя це, у яке ввійшли, нічим не є ліпше дівства; добре-бо учинимо, коли не вкупі, а осібно спочивати почнемо, щоб дівство наше цілим зберегти — і добровгодимо Богу". І, вийнявши із пазухи книжицю, ніби від самого Христа та від апостолів, почав казати слова душекорисні їй, бо не вміла грамоти. Читаючи ж, і від себе прикладав повчання за даною йому від Бога благодаттю і радив їй, щоб чесне й ангельське життя провадила. Вона ж, зворушена бувши, каже: "Зволяю на все те, пане мій, що кажеш, оскільки ти вибираєш чисте життя, і я також цього хочу і готова все робити, що мені повелиш". І рече Аммон: "Хочу, щоб осібно пробували, ти в одному домі, а я в іншому". Дівиця ж, яка не хотіла такого розділення, говорить: "Ні, пане мій, в одному пробуватимемо домі, але на окремих ложах спатимемо". І так порадившись, установили чисте життя, і було подружжя їхнє садом, що цвіте кринами дівства, цнотою наповнене, і прохолоджувалося воно росою Духа Святого. У такому подружжі пробули вісімнадцять років у великих подвигах, у пості й повстриманості, у неспанні та молитві й труді тілеснім. Дівиця-бо у домі все робила й трудилася, Аммон же щодня від рана до вечора у саді та городі землю копав і насаджував, великим трудом тіло своє мучачи. Увечері, прийшовши у дім, трохи спочивав зі святою своєю дружиною, а більше із сестрою. Опівночі ж обидвоє вставали на молитву, і вельми рано знову Аммон на діло своє виходив і пробував у роботі своїй до вечора. Так ота пара у молодих своїх літах, ніби у вогні живучи, не згоріла, умертвила-бо вуди свої, що були на землі.

По вісімнадцяти роках, коли прийшли вони у досконалу чистоту і святість, каже дівиця до Аммона: "Хочу щось змовити тобі, пане мій, і, коли послухаєш мене, з цього зрозумію, що істинно в Бозі любиш мене". Він же говорить: "Кажи, сестро, і коли буде корисно, маю тебе послухати". І рече дівиця: "Належить нам, пане, осібно жити, ти ж бо чоловік є святий, і праведний, і чистий, а я, наскільки можу, наслідую твоє життя, хай-но буде від нас і іншим користь. Живімо роздільно, не подобає-бо, щоб така твоя чеснотливість через співперебування зі мною схована була перед тими, що могли б тим користуватися і наслідувати цноті твоїй". Аммон же, почувши це, прославив Бога, що схилив серце дівиці до осібного життя, цього ж бо він віддавна бажав, і каже їй:

"Пані сестро, коли так є добровгідно тобі, щоб розлучитися від співперебування, май-бо ти оцей дім, а я вийду в інше місце". І, помолившись Богові, відлучилися одне від одного: Аммон пішов у гору Нитрійську і став ченцем, а гадана його жінка в домі своєму залишилася,