Твій на місяць - Анастасія Соловйова

Я сиджу на підлозі, уткнувшись чолом у коліна, і намагаюся не плакати. Так сподівалася на його дзвінок, але не вірю, що батько набрав мій номер.

— Привіт, тату, — намагаюся говорити рівно, але, здається, ні чорта в мене не виходить.

— Привіт, — батько замовкає на хвилину довжиною в безкінечність. — Згадував нашу Віру, не зміг обійтись без розмови з тобою. Пам'ятаєш, як вона щомісяця дарувала нам подарунки? Приємні дрібниці: подорожі до іншого міста, саморобні листівки, пікніки у парку.

— Чудово пам'ятаю, — усміхаюсь я. — Мама любила сюрпризи. Найбільше мені запам'ятався квест, який вона влаштувала на першотравневі свята. Вигадала каверзні питання, якісь цікаві ребуси ще були. Ми тинялися по дому та знаходили все нові аркуші із завданнями, і це було дуже незвично і круто. Щоправда, не пам'ятаю, який приз нас чекав наприкінці квесту.

— Здається, квитки до парку атракціонів.

— Мабуть. Не такий важливий був подарунок, як саме проходження квесту. Навіть не уявляю, скільки часу вона витратила на це.

— Так, Віра вміла приємно дивувати.

Ми з батьком хвилин сорок говоримо про маму. Так було завжди. Нічого не змінилось, і я цьому рада. Але в кінці він довго мовчить, а потім каже:

— Може, ти приїдеш додому бодай на один день?

— Ти серйозно? — одразу ж обурююсь я.

— Так, мені тебе не вистачає, — наче через силу зізнається батько. — Давно не бачилися. Я поговорю з Яриком, він поводитиметься нормально.

— Тобі знадобилося кілька місяців, щоб зрозуміти, як неадекватно поводився мій зведений брат?

— Асю, мені й так тяжко. Я заплутався. Пробач, будь ласка, — у його голосі я чую відчай, тож одразу міняю гнів на милість.

— Я приїду, тільки не одна, — піднімаю погляд на Романа, що сидить поруч. Він ствердно киває, помітивши питання у моїх очах. — Я приїду зі своїм хлопцем. Може, тоді Ярик заспокоїться.

— Добре, доню, чекатиму тебе.

Відключаю телефон і з побоюванням дивлюсь на Романа.

— Я поїду з тобою, не хвилюйся, — відповідає він. — До того ж я все одно мав познайомитися з твоєю родиною.

— Ти досі згадуєш про нашу суперечку? — мені не подобається ця тема, але я маю знати правду.

— Та начхати на це парі! Асю, я просто хочу тебе підтримати.

— Спасибі!

Я посміхаюся, обвиваю його шию і тягнусь до улюблених губ. Цей день раптом став найпрекраснішим у світі.

Не перестаючи цілуватися, ми наближаємось до ліжка. Я швидко стягую з себе футболку, спостерігаю за оголенням Романа. Він, ніби знущаючись, повільно знімає сорочку, посміхається краєчком губ, неквапливо розстібає ґудзик на джинсах.

— Лягай, — командую я нетерпляче.

Він дивується лише на одну секунду, потім слухняно лягає на м'яку ковдру. Упираючись колінами в ліжко, я нависаю над Романом. Зверху все здається іншим. Я відчуваю владу: ковзаю поглядом по його очах, вилицях, чуттєвих губах, кадику і мускулистих грудях. Досліджую улюблене тіло — грайливо кусаю плече, цілую шию, ключиці та прес.

Збудження досягає свого піку. Я спускаю донизу боксери, звільняючи твердий член. Торкаюсь до нього пальцями, посміхаюся, передчуваючи, як він заповнить мене всередині. Цілую Романа з несамовитим бажанням, у мені прокидається щось первісне, і я можу думати тільки про наші оголені тіла.

Тягнуся до тумбочки, дістаю сірий квадратик, нервово відкриваю його і надягаю презерватив. Я так хвилююся, що розпрямляю латекс не з першого разу.

Роман охоплює мої стегна та керує мною, допомагаючи насадитись на член. Схлипую, коли поглинаю його повністю. Ніжно проводжу язиком по губах Романа, звикаю до нової пози. Через півхвилини починаю рухатись: піднімаюся вгору, упираючись долонями в його плечі, і перед очима розсипаються бурштинові іскри.

Це навіть гостріше, ніж у місіонерській позі. Настільки солодко і п'янко, що голова йде кругом. Я повільно рухаюся, навмисне не прискорюючи темп. Хочу насолодитися Романом: дивлюся, як крапелька поту сповзає по його скроні, спостерігаю за розсіяним поглядом темно-зелених очей, впиваюсь у його губи наполегливим, зухвалим поцілунком.

Це нестерпно. Внизу надто волого, і з моїх губ вириваються стогони. Прискорюю темп, ховаючи обличчя на плечі Романа. Тіло іскрить, стискається в передчутті оргазму. Я нарешті кричу, голосно і безсоромно, коли шквальні хвилі обрушуються на мене, позбавляючи розуму.

Цей оргазм набагато сильніший за перший, і мені потрібен час, щоб прийти до тями. Але Роман і не думає зупинятися: м'яко перевертає мене на бік, спиною до себе, і входить під новим кутом. 

Хіба ж я зможу знову? І тіло відразу відгукнеться — звичайно, зможу.

Руки Романа накривають мої груди, пальці стискають набряклі соски, терзають їх, погладжують, змушують звиватися від насолоди. І знову тіло дзвенить, із тліючих іскор спалахує полум'я, яке обіцяє спалити мене вщент. Роман рухається повільно, глибоко, безладно гладить мої стегна, живіт, груди, огортає хвилями ейфорії, ніжними ласками доводячи до шаленства.

— Я більше не можу, — жалібно схлипую, стискаючи пальцями простирадла.