Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова
Ось розмови зараз взагалі ні до чого! Алекс навіть не дав мені кілька хвилин, щоб прийти до тями, схаменутися, усвідомити масштаби того, що трапилось. Адже ми були разом, по-справжньому. Він цілував мене з небаченою жадібністю, насолоджувався мною, стогнав і не соромився своїх емоцій. Як і я. Ми були єдиним цілим, як би романтично та безглуздо це не звучало.
А зараз він хоче дізнатися, чому я йому брехала. Відповідь очевидна всім, крім Алекса. Він дивиться на мене, чекає, що я почну відкривати йому свою душу.
Натомість я включаю воду і трохи нахиляюся, підставляючи долоні під гарячі струмені. Нариваюся на продовження. Не хочу пояснень і порожньої балаканини, не до цього зараз.
Нахиляюся ще трохи і спокусливо рухаю стегнами. Ззаду долинає судомний вдих.
— Міко, — звучить попереджувальне.
— Що таке? — невинно посміхаюся?
Його вилиці загострені, погляд темний, пронизливий. І голодний. Він хоче мене. Провокація спрацювала.
— Приймемо разом душ? — тихо питаю я.
І заходжу до кабінки. Зажмурююсь, відкидаю голову, підставляючи тіло під пружні струмені води. Торкаюся руками грудей, ніби ненароком, хоча ми обидва знаємо — я це роблю навмисно. Спокушаю його. Знову.
Він більше не чинить опір. Він уже поруч, охоплює мої стегна і міцно притискає себе. У спину упирається твердий член. Губи Алекса мітять плечі і лопатки. Закушую губу, щоб стримати стогін. Я така беззахисна перед ним, така податлива, доступна. І це мене заводить.
— Ти все одно маєш усе пояснити, — хрипко вимовляє Алекс. Стискає пальцями моє підборіддя, розвертає до себе і впивається в губи, засмоктує їх, терзає, поглинає.
Його наполегливість не знає меж. Він торкається клітора, викликаючи гарячковий озноб у всьому тілі. Вивчає чутливі груди, викручує соски. Відривається від мого рота і проводить язиком по хребту. Упираюся долонями у мокру плитку, схлипую, коли його пальці проникають усередину. Мені майже не боляче, навпаки — від терпких хвиль слабшають коліна і перед очима миготять яскраві кола.
Алекс розвертає мене, дивиться в очі — а потім жадібно цілує груди, прикусуючи соски, і опускається нижче. Його губи скрізь, він ніби не може мною насититися!
Різко сіпаюсь, коли його язик накриває клітор. Божечки! Очі широко розкриваю, в плечі йому чіпляюся, хочу відсторонитися, але Алекс не дозволяє. Я не маю жодного шансу на втечу. У його темному погляді — грайлива хіть.
Він охоплює клітор губами, облизує його, всмоктує, б'є язиком по пульсуючій точці. Витворює щось чарівне, через що мене накриває шквальним потоком. Хвилі ударяються одна по одній, стають неконтрольованими, божевільними. До болю гострими, яскравими. Я жадібно хапаю повітря ротом, я стогну, схлипую і мало не плачу.
— Алексе, боже ...
Мене розриває на дрібні частини, тіло б'ється у конвульсіях, коли оргазм прошиває з ніг до голови.
Нічого вже не розумію, тільки тремчу вся і повторюю ім'я Алекса. А він відволікається на щось, а потім повертає мене до плитки, натискає долонею на поперек, щоб я прогнулась, і входить ззаду. Повільно, обережно, дозволяючи звикнути та усвідомити.
Через недавній оргазм я практично не відчуваю різі. У голові туман, тіло слабке, слухняне. Алекс користується цим. Трахає мене спочатку м'яко і ніжно, не роблячи різких рухів, а потім прискорює темп. І я мимоволі піддаюся йому, починаю тихенько стогнати, бо інакше неможливо.
— Ти неймовірна, — шепоче Алекс на вухо. Кусає мочку, гарчить щось невиразне.
І цей його хрипкий голос, і пристрасть, з якою він моїм тілом опановує, і компліменти — все це діє на мене нищівно. Змітає будь-які непотрібні смисли та деталі. Прискорює настання ще одного оргазму.
Ми синхронно кінчаємо. Долоні ковзають по плитці, ноги тремтять, голова паморочиться. Я ледве тримаюся, я хочу сповзти по стінці і перепочити.
Алекс допомагає мені вийти з душу, простягає рушник. Мої рухи мляві та повільні, на губах застигла безглузда посмішка. Притискаюся до Алекса і цілую його кудись у шию. Він обіймає мене у відповідь. Декілька хвилин ми стоїмо ось так посеред ванної кімнати, оголені, мокрі, приголомшені. І жодних слів не потрібно, жодних пустих розмов.
— Мені ніколи не було так добре, — признаюсь я. Просто хочу, щоби він це знав. Мені нічого соромитися.
— Приймається, — киває Алекс.
Ну, сухар він, що з нього візьмеш? Ми відлипаємо один від одного, повертаємось до кімнати. Я швиденько знаходжу свої речі та одягаюсь. Присідаю на ліжко, долоню до серця притискаю. Воно ніби збожеволіло, б'ється о грудну клітку і ниє. Адже ця ніч закінчиться, а що потім?
Хитаю головою. Зараз не час і не місце для таких думок.
— Щось вип'ємо? — запитую Алекса. Він в одних штанах. Мокре волосся, задоволений погляд, розслаблене обличчя. Гарний та небезпечний, як диявол.
— Так, — погоджується.
Що ж, тепер можна розповісти йому про все. Брехати більше не хочеться. Я отримала те, чого хотіла, і готова до наслідків.
