Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    — Це фіаско, Людо, — я пробігла мишкою до підвалу сторінки і опустила голову на холодну поверхню столу.

    — Ти зараз про свої пригоди в морзі і ванні процедури?

    — Я про оренду квартири, трясця! — я різко підняла голову, і мало не загарчала. — І смикнув мене біс тобі все розповісти! Ти ж не злізеш з мене тепер!

    — А чого ти чекала? — вона подула на свою руку і придивилася до нігтів, зігнувши брову. — Криво... Знову, курва, криво!

    — Підтримки я чекала, — кисло відповіла.

    Людка, очікувано, гмикнула, і з войовничим поглядом стала витирати невдалий манікюр.

    — Не буде її! — беззлобно заперечивши, подруга підняла погляд. — Ти вже тричі продинамила такий ходячий секс! Я між іншим загуглила твого пана Кім-Гальяно.

    Я підкинула брови і реготнула. Ні, ну а чого я ще могла від неї чекати?

    — Як знала, що твоя вчена довбешка не додумається до такої простої речі! І ось що я скажу! Мужчина не набрехав тобі ні словом! Ця квочка дійсно майбутня мадам Гальяно. Я нарила її фотки з Лео. Мережа пам'ятає все, навіть те, що було видалено. Ну-у, так мій хакер тире геймер завжди говорить.

    — Охрініти! Тобі не в меді вчитися потрібно було, а до поліцейської академії вступати.

    Скривившись, я скисла зовсім. Перестали цікавити і квартири, та й взагалі, я знову замислилася. Він не брехав. Тоді як повинен почувати себе хлопчина, чию дівчину відбив не просто якийсь рандомний перець, а власний батько?

    — Чого замовкла? — Людка закликала мене до уваги. — Пєнтіум запрацював?

    — Здається, так.

    — Ось! Хто окрім мене наставить тебе на шлях істинний, дурепо ти моя кохана?

    — Шляху ти мій тернистий! — за кадром почувся благаючий голос Андрія, і я реготнула. — Нам за годину треба бути у Колі на іншому кінці району, а ти досі у футболці і в трусах!

    — Дай нігті дофарбувати! Йди, краще дістань курку з духовки. І спробуй тільки на ній свої відбитки залишити, я тебе приб'ю! Це тітці Наташі!

    — Нічого не міняється, — я похитала головою і задивилася на подругу, яка гарнішала щоденно.

    — Ось що означає кохання... — прошепотіла, а Людка дивним чином мене добре розчула.

    — Не розводь демагогію, Катерино. Йди краще розведи розпусту з Лео. Я схвалюю! — вона висунула смішно кінчик язика і почала фарбувати нігті знову.

    — Ти і професора психології схвалювала, — резонно зауваживши, чекала її аргументів. 

    — Про нього "гугл" не видавав таких подробиць про стан і положення його персони в суспільстві.

    — Що я чую? — я й справді здивувалася, але Люда перебила мене, і вже серйозним тоном спитала:

    — Ти хочеш його? Давай відкинемо усе лайно, і ти просто відповіси на звичайнісіньке питання! Ти хочеш цього хлопця чи ні? Тільки чесно, Катю!

    Я провела пальцем уздовж краю столу і зачепилася поглядом за годинник на своїй руці. Згадавши, як мені його повернули, я відразу і без роздумів відповіла правду:

    — Так.

    — Тоді що заважає?

    — Він бабій, Людо, — відповівши, я піднялася і вирішила, що пора одягатися і їхати на лекції.

    — Фігня, — відмахнувшись, Люда знову стала стирати лак з нігтів.

    — Фігня? У мене вже були стосунки з одним таким...

    — Він говорив у відкриту, що трахає когось у тебе за спиною? Чи може він був відвертий так само, як цей Леонард в морзі. До того ж! — Людка сіла ближче до монітора і прошепотіла: — Ти, подруго, сама сказала, який кайф отримала тільки від масажної терапії ясен. Уяви, що буде, коли його рот добереться далі.

    Я закотила очі і кинула футболку на ліжко.

    — А перегони? Тоталізатор і бійки? — випалила на емоціях.

    — Чоловічі іграшки! Ні, ну ти взагалі... дурепа?!

    — Ти хотіла тільки що тупою мене назвати? — я щиро обурилася.

    — Саме так! — вона завмерла, а видихнувши продовжила: — Катю, не усі чоловіки ідеальні! Хтось, як мій, грає безперервно в ці війни із зомбаками на екрані, хтось ганяє на байку, хтось бухає, а хтось... скаче в гречку. Подумай про те, що гірше.

    — У нього були стосунки з дівчиною, які він називав : "просто трахаємося"! — заперечивши, все ж розуміла, що Люда права.

    — Це з тією, яку він і своєю дівчиною не вважає? Здається, він тобі прямо сказав, що у них просто секс. Не більше. Це хіба стосунки? Це тупа...

    — Не лайся! — я скривилася.

    — Добре, матусю. 

    — Люда, трясця! — я мало не вилаялася вголос.

    — Що «Люда» відразу? Це ж екзотика яка! Азіат! Тобі не цікаво?

    — Він тільки на половину... — я таки вилаялася, тому що зараза мене піймала. — Так, все!! Дуй на свою цю вечірку за сорок! Мені пора в центр, а потім на нічну зміну.

    Людка відкинула ватні тампони і склала руки на грудях:

    — Як переїдеш, щоб відразу мені повідомила адресу! І фотки квартири надішли!

    — Добре-добре! Матусю! — повторивши її, я скривилася.

    — Поговори мені ще! Люблю тебе!

    — І я!

    Екран ноутбука вже встиг вимкнутися, а я все обмірковувала слова Люди. Раціональне зерно в них, як і завжди, було. Проте я наполегливо не бажала ростити його. Бо питання залишилося відкритим: навіщо мені стосунки на один раз? Як і раніше, я не бачила в подібному ніякого сенсу. Вирішивши, що ще трохи і запізнюся, я вже підходила до дверей, коли у вітальні пролунав занадто вже солоденький вигук.

    — Ma Bella! — лагідний голосок точно належав Бернарду.

    Я причаїлася біля дверей, розуміючи, що зараз вибухну від сміху. Завбачливо закривши рота рукою, огляділася і тихо, навшпиньках, відійшла до шафи.

    У кишені несподівано ожив стільниковий. Діставши гаджет, увійшла до нашого з Марі чату, і мало не сповзла по стіні. Сміх так сильно рвався назовні, що я майже задихалася. Мабуть, ми переборщили з рецептурою. Обидва хлопці виглядали так, ніби занурили обличчя у банку з коричневою фарбою.