Дамір - Iрина Давидова

— Але я живу в іншому районі.

— Ми їдемо до мене додому, — запросто й спокійно відповів він.

— Даміре!

Машина різко зупинилася, та так, що мене за інерцією смиконуло вперед. Добре що я була пристебнута ременем, інакше точно б головою вдарилася.

— Ти з глузду з'їхав? Ми могли потрапити в аварію!

— Ліє, дорога порожня.

— Ненормальний! — викрикнула я, а потім, здавшись, прошепотіла: — Прошу, відвези мене додому.

Дамір, відстібнувши ремінь, повернувся в кріслі й, уклавши моє обличчя в свої долоні, серйозно промовив:

— Мала, я просто хочу, щоб ти була поруч. Просто спала біля мене і все. Я не торкнуся тебе, обіцяю. Не чіпатиму, поки ти сама не захочеш, щоб я тебе тра... Щоб я зайнявся з тобою сексом, — від його голосу й слів, які він вимовив, моїм тілом пройшов дрож, і мені раптом захотілося торкнутися його губ, але я одразу ж відкинула цю думку.

— Гаразд. Але пообіцяй.

— Обіцяю. Я ж сказав, обіцяю, що не чіпатиму тебе.

Я мовчки кивнула, за що отримала ласкавий поцілунок в губи, а вже через секунду, машина рушила з місця й ми поїхали в бік будинку Даміра.

Опинившись нарешті в його великій, але затишній квартирі, я із задоволенням скинула туфлі, й полегшено зітхнула, ступаючи босими ногами по теплій підлозі.

— Втомилася? — запитав Дамір, допомагаючи зняти шубку.

— Трохи. Покажеш, де я зможу переночувати?

— Ходімо, — він узяв мене за руку і підвів до однієї з дверей, за якою була спальня, — ось тут ти будеш спати.

— Хм, вона пахне тобою, — промовила я, варто було нам опинитися всередині.

— Звичайно!

— Так, стоп. Даміре, настільки я розумію, у тебе є ще вільні кімнати, виділи мені одну, — попросила я, коли зрозуміла, що він привів мене в свою спальню.

Не встигнувши навіть зітхнути, я опинилася притиснутою до стіни його тілом, знову відчувши привабливий запах.

— Повторюю ще раз: я привіз тебе до себе, тому що страшенно хочу, щоб ти спала поруч зі мною. Через стінку ти могла й вдома спати!

— Ну, ось і відвези мене додому!

— Я хочу відчувати тебе, Ліє, — схилившись, прохрипів мені на вухо, а я важко глитнула від його близькості, але все ж знайшла в собі сили відповісти:

— Ти й так все відчуваєш. Те, що у тебе в штанях, сміливо впирається мені в стегно, — саме це мене й збентежило, адже відчувати його член, було дуже хвилююче.

Дамір мовчки дивився на мене, і я почервоніла від сорому, лаючи себе за те, що дозволила відкрити рота й вимовити це. Сам чоловік важко дихав, не відпускав мій погляд, а потім, знову нахилившись до вуха, прошепотів:

— Іди в душ, і спати. В душ, Ліє.

І я миттю вислизнула з чоловічих обіймів і одразу ж рвонула в ванну кімнату в його спальні. Зачинила двері, й притулилася до неї спиною, важко дихаючи.

— Матінко, це ж іще ніч попереду. Спільна ніч.