Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    Рікардо розцінив мої слова правильно. Він і сам був не в захваті від того, де знаходився. Незабаром на обличчях кожного з самураїв читалася тривога. Не збираючись шукати відповідей, чому їх друг погодився взяти участь в дикому спектаклі, я поспішала покинути це місце.

    Просуваючись назад до парковки, реальність все одно туманило спиртне. Як і завжди, воно викликало занадто явну самовпевненість. Тому і не помітила, як наш шлях перегородили. Один з чоловіків й зовсім нахабно став прямо переді мною. На лисій голові незнайомця красувалося дивне татуювання, а чорна щетина тільки сильніше надавала йому вигляду кримінального елементу.

    — Що тобі треба? — Рікардо завів мене за спину. — Самурай погодився, договір дотриманий!

    — Не зовсім, — лисий вискалився, а поправивши шкіряний жилет, став до мексиканця упритул. — Зі мною у вашої зграї лікарів не було ніяких домовленостей. Але вам просили передати привіт. Особливо, красивій міс.

    Я походіла усім тілом, коли чоловік подивився на мене. Які такі привіти і від кого, я повинна була отримати? Але мені і не довелося взнати текст послання відразу. Натомість я остовпіла від жаху, коли Рікардо відлетів прямо в натовп. Вальтер встиг притримати його, але мексиканцеві схоже міцно дісталося. Лисий завдав удару занадто несподівано. Все, що зуміла Кім — потягнути мене убік, коли Бернардо вилетів з натовпу. Він накинувся на лисого, але не зміг дістати.

    Чоловік ухилився, а схопивши мене за руку, рвонув на себе. Груба хватка заподіяла різкий біль в плечі, дихання застрягло в горлі, і я заніміла. Й закричати не вийшло б в такому ступорі. У що я вляпалася? 

    Спробувавши вирватися, з жахом озирнулася. За спиною розгорнулося справжнє побоїще. Кімберлі і Вальтер намагалися дістатися до мене, але німцеві довелося допомогти Ріку і Берні. Хлопців оточило декілька жлобів, тієї ж зовнішності, що й лисий виродок.

    Вони не підпускали нікого ближче, а я холоділа все більше. Дивлячись в очі повні єхидного кепкування, не могла зрозуміти, що відчуваю яскравіше: тваринний жах, чи смертельний переляк. Враховуючи, що мені ніколи не доводилося потрапляти в подібні ситуації, ймовірно, і те, і інше. Я впала в ступор, коли зрозуміла, що мої жалюгідні потуги вирватися, більше схожі на пихтіння зайця в пащі вовка.

    — Добре, що прийшла сама. Не доведеться напружуватися. Тобі просили передати, що це тільки початок, ціпонько. Краще тобі не водитися з таким, як Самурай. Зрозуміла?!

    Він струсив мною, як ганчіркою. Потрібно визнати, його слова здобули ефект. Я тремтіла, очі палили сльози, а пульс стукав в скронях так сильно, що звуки перетворилися на шум на периферії.

    Що за дикість? Кому... Кому знадобилася така жорстокість?

    Я дивилася на бритоголового покидька скляним поглядом, і ніяк не могла прийти до тями. Здавалося, що все навкруги нереальний сон.

    Так, саме так здавалося, поки я не відчула порив вітру і його запах.

    Не вловивши моменту, коли опинилася за широкою спиною, я судорожно видихнула. Мені б бігти з усіх ніг, але я і з місця не зрушилася, а навпаки навіть подалася вперед, коли Леонард зарядив по пиці лисого так, що той ледве встояв на ногах. На жаль, цього виявилося мало, і виродок пустився з відповіддю. В Лео полетів кулак, від удару якого, хлопець ледве ухилився. Він схопив лисого за потилицю і змусив нахилитися, щоб завдати удару коліном в його обличчя. Проте наволоч вирвалася, замахнулася, а я заклякла, чекаючи удару, який точно не пройде дарма для Лео.

    Пройшла всього секунда, яка стала схожа на горезвісну вічність. Леонард не ухилився, а прийнявши удар, відповів так, що лисий влетів в натовп і ледве встояв на ногах. Коли б не його дружки, мерзота точно впала б на землю. І гаразд би, дурень спинився, і я б змусила Леонарда забратися звідси, але ж лисий не угамовувався. Він знову пішов на хлопця, а я обернулася у пошуках хоч когось, хто міг би припинити безумство. Вальтеру майже вдалося відбитися від двох нападників, але він не відійшов би від Кім ніколи. Про Берні й Рікардо зовсім не було мови. Попри те, що знайшлися люди що спробували розняти бійку, і Бернардо, і Рік не встигли б до нас вчасно.

    У відчаї, я схопилася за стільниковий. Поліція! Швидко набравши потрібний номер, я переключилася на гучний зв'язок і підкинула руку вгору. Як тільки мій маневр помітили, пролунав оглушливий свист. Увесь натовп завмер, і навіть музика стихла. Поліцейський оператор продовжував ставити питання, і чим голосніше його було чутно, тим тихіше ставало навкруги.

    — Божевільна! — я здригнулася від різкого тону Лео. Він вирвав стільниковий, а схопивши за руку, розірвав дзвінок. — Йдемо! Швидко! 

    — Почекай! Але як же... — проте я замовкла, як тільки напоролася поглядом на лисого, який лежав у відключці. — Ти що...

    — Швидше! Валимо! — Леонард стиснув мою руку міцніше і перейшов на біг. — Все потім, мон шері!

    Пробігши ще декілька десятків метрів, ми зупинилися біля його байка, якраз у той момент, коли пролунали перші звуки сирен. Вони викликали миттєве сум'яття, в якому розносилися крики і гул моторів. Любителі тоталізатора втікали, а в їх натовпі, я гарячково шукала знайомі обличчя. Оглядалася по сторонах, поки не відчула, як міцно Лео стиснув мої плечі і зупинив. 

    У бажанні знайти Кім і хлопців, я спробувала відпихнути його, але Леонард суворо і басовито осік мене:

    — Вони в порядку! Заспокойся! Вір мені!

    Вірити йому? Він точно несповна розуму! Як я могла взагалі комусь тепер вірити? Кілька хвилин тому, якийсь відбитий дегенерат погрожував мені! І після цього він пропонував вірити комусь? Тим більше йому? 

    — Ти божевільний псих! — я штовхнула його двома руками в груди. — Коли б не твій припадок, мене б тут не було! Коли б не ти, я б не нажила стільки проблем! Якби...

    — Так! Коли б не я! Так! — він схопив мене за руку, а струсивши, рвонув на себе і притиснув до грудей. — Можеш вважати, як хочеш, але сядь, заради усього святого, на байк, і поїхали на хрін звідси, поки нас не замели копи!! Тебе депортують!!