Наложниця Темного Лорда - Анні Флейм

Щось висмикує мене зі сну без сновидінь, але я не одразу розумію — що саме. Ліжко поруч зі мною порожнє — до моєї тихої радості, але… Вона одразу згасає, варто з-за моєї спини, з боку крісел біля каміну, долинути дивним звукам. Прислухавшись, я розумію, що це схоже…

На прицмокування. Яке подекуди супроводжується тихими здавленими стогонами.

Я здогадуюсь, що це може означати. І зовсім не хочу цього бачити. Може, вдати, що продовжую спати? 

У відповідь на цю думку в грудях стає гаряче. Але зараз це не збудження, а тремтлива суміш ревнощів та образи. Невже Темний Лорд настільки байдужий до моїх почуттів, що вирішив скористатися своєю новою наложницею прямо в моїй присутності?

Від внутрішнього роздраю на очі навертаються пекучі, злі сльози. Я опускаю повіки, аби стримати їх. Не допомагає.

Втім… А чому йому має бути не байдуже? Та і які саме мої почуття він має берегти? Ти ще скажи, що закохалася в нього, Ліє. Якщо так, це погано. Дуже погано. І ти знаєш, до чого це призведе — він скористається тобою, та й все. Так само, як зараз використовує цю дівчину. І єдина твоя перевага над нею — це можливість виносити дитину, на що нова наложниця навряд чи здатна. Чаклун же сам сказав, що вона надовго в замку не затримається. Тож…

Глибокий горловий стогін відкликається в мені внутрішнім тремтінням та спалахом вогню в животі. Що б там зараз Темний Лорд з дівчиною не робив, їй це явно подобається. Моє серцебиття прискорюється, а уява вже малює, як саме чаклун може задовольняти свою хіть з цією жінкою із зовнішністю підлітка. Тонкою та гнучкою.

І надто нахабною. Виходить, вона тоді не пішла геть, а лише вдала це? Хоча, може бути так, що Темний Лорд сам викликав її, аби покарати за безрозсудство… У специфічний спосіб.

Може, і мені слід поводитися сміливіше? Зараз якраз є нагода проявити себе. Але як саме? Обуритися тим, що мене розбудили, чи… Приєднатися до цих двох та непомітно перетягнути увагу чаклуна на свій бік?

Прицмокування стають гучнішими, і я знову піднімаю повіки. Терпіти це неподобство вже немає сил, а внутрішній жар — дивне поєднання ревнощів та мною ж розбурханого збудження — спонукає встати та побачити все на власні очі, щоб далі вже діяти за ситуацією. 

Повільно та якомога сильніше шурхотячи ковдрою, я перевертаюся на спину, а за мить — на інший бік. Невимушено спираюсь на лікоть та з німим питанням дивлюся… на маківку Темного Лорда, що видніється над спинкою крісла. Ти диви, який розслаблений — он, навіть очі заплющив. Це я бачу, коли вже сідаю в ліжку. А от сорочки на ньому немає.

Не видно і нової наложниці, що остаточно підтверджує мою здогадку, де і що саме вона зараз робить.

І ніхто з них не звертає на мене уваги.

Тож що — обуритися чи приєднатися?

Все ще вагаючись, я обережно опускаю ступні на кам'яну підлогу. Повільно встаю — тепер навпаки, намагаючись не видати себе жодним звуком — і вдивляюся в обличчя чаклуна. Мій погляд перекидається з заплющених очей чоловіка на його губи. Блідо-рожеві. Трохи привідкриті. І згадується мені минулий раз, коли я роздумувала щодо того, чи зручно буде цілувати його в такому положенні.

Схоже, в мене є чудова можливість дізнатися.

Перетнувши відстань між ліжком та кріслом за кілька тихих кроків, я м'яко охоплюю вилиці чаклуна долонями та обережно торкаюся губами його лоба, і тільки потім — губ. М'які та теплі. Чаклун ніби очікує цього — одразу відповідає, але без владності, надаючи мені можливість задавати ритм та характер поцілунку. 

Хм. Все-таки ніс чаклуна заважає, тому я трохи повертаю голову, відчуваючи на щоці його гаряче дихання. І тепер я можу спостерігати за тим, що відбувається внизу.

А там панує нова наложниця, геть-чисто спростовуючи свій юний та невинний вигляд. Білява маківка рухається настільки швидко та впевнено, що мимоволі нагадує мені про іграшку-бевзика, чия голова бовтається туди-сюди від найменшого дотику. І картина цього наштовхує мене на думку про те, як саме брат міг користатися її оманливою зовнішністю. Ох, Пресвітла, яких тільки збоченців на світі нема…

Помітивши мою присутність, дівчина випускає з рота чоловічу плоть і підіймає на мене очі. Зіниці розширені настільки, що майже не видно світло-блакитної райдужки. Змовницьки підморгнувши, вона починає пурхати язиком по всій довжині зверху донизу і назад, а я, маючи змогу оцінити габарити, мимоволі дивуюся, як білявка до цього не задихнулася. І як все це ще й в мені помістилося минулого разу.

А нова наложниця тим часом відкидає волосся за спину і з тихим муркотінням знову охоплює губами напружену плоть, повільно просуваючись до самої основи. Тільки тепер, я звертаю увагу на те, що руки дівчини теж при ділі. Пальцями лівої вона грає з набухлими сосками майже пласких грудей, взагалі не прикритих зсунутими в боки смугами тканини. Права рука уходить вниз — чи то спирається на стегно, чи зайнята в цікавішому місці. М'яко проводячи язиком по губах чаклуна, щоб наступної миті пірнути між них, я чую здавлений стогін дівчини. На думку спадає, що було б непогано прибрати руки від обличчя чоловіка і…

М'який тиск на потилицю змушує мене поглибити поцілунок. Гарячий язик Темного Лорда легко долає мимовільний спротив, пружно проникаючи до мого рота. Кілька відвертих та несподівано збуджуючих рухів в такт прицмокуванням, що долинають знизу, і чаклун перериває цей відвертий поцілунок, змушуючи мене підставити шию. Проводить язиком по ній та краю вуха, повертається до мочки та відчутно прикушує її. Від хвилі задоволення, що прокочується моїм тілом, мало не підкошуються ноги, тому я змушена вхопитися руками за спинку крісла, аби просто не впасти. Чоловік користається цим моментом і знову нахиляє мою голову для поцілунку. Вгадуючи його бажання, я палко відповідаю, прибираю руки з крісла та ковзаю долонями по шиї та грудях чаклуна, відчуваючи його прискорене серцебиття. І те, що він не просто теплий — гарячий.

Білявка тим часом сповільнюється, мало не втикаючись носом в чоловічий пах. Вона вже не пестить себе — однією рукою спирається об оголене стегно чаклуна, а другою погладжує низ його живота. Її рухи потроху втрачають ритмічність, шкіра блідне, а по щоках… течуть сльози.