💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
23 березня 2025 18:41
Книга дуже цікаво велике враження читати її то я дуже задоволена
Пес на ім'я Мані - Бодо Шефер
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Дитячі книги » Водяничок - Відфрід Пройслер

Водяничок - Відфрід Пройслер

Читаємо онлайн Водяничок - Відфрід Пройслер
Баба Яга здалась йому звичайною бабусею з сусіднього села.

Він гречно привітався з нею. Вона так само гречно відповіла.

— Що бажаєте? — люб’язно спитав крамар.

Спочатку мала Баба Яга попросила чверть фунта карамельок.

— Будь ласка, пригощайтеся! — Вона подала воронові пакуночок з цукерками.

— Красно дякую! — каркнув Абраксас.

— Учений птах! — шанобливо мовив крамар, бо знав, що на світі є вчені ворони. — Що ви ще бажаєте?

— Є у вас мітли? — спитала мала Баба Яга.

— Аякже! — вигукнув пан Перчинка. — Віники, щітки, мітли! І швабри! Є й мітелки змітати пилюку…

— Ні, дякую, мені потрібна мітла!

— З держаком чи без?

— З держаком. Неодмінно з держаком. Але щоб він був не куций.

— Ось цей вам підійде? — догідливо спитав крамар. — Довшого тепер, на жаль, немає…

— Мабуть, підійде, — сказала мала Баба Яга. — Я беру мітлу.

— Дозвольте, я вам її хоч трохи загорну, — запропонував Перчинка. — Вам так зручніше буде її нести.

— Ви дуже уважні, — посміхнулася Баба Яга, — але не треба.

— Ваша воля! — Пан Перчинка полічив гроші і провів малу Бабу Ягу до дверей. — Матиму за честь бачити вас у себе знову. Ваш покірний…

«Слуга», — хотів був він сказати, але враз йому аж подих перехопило. Він побачив, як купувальниця осідлала мітлу. Вона пробубоніла щось під ніс, і — шух! — мітла полетіла вгору разом із нею та вороном!

Пан Перчинка очам своїм не вірив.

«Ой лишенько! — подумав він. — Чи це, бува, мені не сниться?»

ДОБРІ НАМІРИ

Вихором полинула мала Баба Яга на новій мітлі. Вітер метляв її волоссям, лопотів хусткою. І ось вони вже над сільськими дахами та вежами. Воронові Абраксасу, що сидів у Баби Яги на плечі, доводилось добре триматися пазурами.

— Обережно! — закрякав він. — Дзвіниця!

Мала Баба Яга вчасно повернула мітлу, а то вони б зависли на вершечку дзвіниці. Тільки фартух зачепився на дзьоб залізного півника, що повертався за вітром, і роздерся навпіл.

— Лети повільніше! — крикнув Абраксас. — Бо ще скрутиш собі в’язи! З глузду з’їхала, чи що?

— Це не я! Це мітла! — вигукнула мала Баба Яга. — Вона мене не слухається!

З новою мітлою так самісінько, як з молодим конем: спершу її треба приборкати та об’їздити. І коли відбудешся самим тільки розірваним фартухом, вважай, що тобі пощастило.

Але мала Баба Яга була мудра. Вона погнала норовисту мітлу в чисте поле. Там не було за що зачепитись.

— Брикай, брикай собі! — заохочувала вона мітлу. — Брикай! Як змордуєшся, то враз порозумнішаєш! Вйо!

Мітла і сяк, і так намагалася скинути Бабу Ягу. Викручувалась, як тільки могла, ставала дибки, летіла сторч, але нічого не допомогло. Мала Баба Яга мов прикипіла до мітли.

Нарешті мітла присмирніла: вона геть знесиліла. Тепер мітла корилася кожному слову малої Баби Яги.

Слухняно летіла вона то швидко, то повільніше, то прямо, то кружка.

— Давно б так! — задоволено промовила мала Баба Яга.

Вона поправила на голові хустку, обсмикала спідницю, потім легенько стукнула долонею по держаку, і вони плавно полетіли до лісу.

Мітла тепер стала покірна, мов ягня. Не кваплячись, пливли вони в повітрі над верхів’ями дерев. Далеко внизу де-не-де зринали зарості ожинника, гранітні скелі… А мала Баба Яга любенько собі махала ногами. З радості, що їй тепер не доведеться більш ходити пішки. Забачивши зайців та козуль, вона махала їм рукою. А ще бавилася тим, що лічила лисячі нори.

— Поглянь-но! Мисливець! — І ворон Абраксас кивнув донизу своїм довгим дзьобом.

— Та бачу, — відповіла мала Баба Яга. Вона скривила губи і — чвирк! — плюнула мисливцеві просто на капелюх.

— Навіщо це ти? — дорікнув Абраксас.

— Бо мені так хочеться! — захихотіла мала Баба Яга, — Нехай думає, що то дощ!

Та ворон і не посміхнувся.

— Так не годиться! — докірливо сказав він. — Добрі чаклунки не плюють на капелюхи людям.

— Ах, облиш! — вередливо вигукнула мала Баба Яга.

— Будь ласка! — образився Абраксас. — Мені що? Але твоя тітонька Трам-Бам-Бах дуже зрадіє, як дізнається про твої вибрики…

— Чарівниця-дощовиця? А яке їй діло?

— А таке! — крякнув Абраксас, — Уяви собі, як вона тішитиметься, коли ти через рік не станеш справжньою чаклункою! Хочеш зробити їй таку приємність?

Мала Баба Яга щосили закрутила головою.

— А саме до того йде! Ось побачиш, як не схаменешся! — І Абраксас замовк.

Мала Баба Яга й собі замовкла. Воронові слова змусили її замислитись. Та хоч круть, хоч верть, а видно, його правда.

Коли вони прилетіли додому, мала Баба Яга сказала:

— Таки твоя правда! Я мушу стати доброю чаклункою. Тільки цим дошкулю тітці Трам-Бам-Бах. Нехай з люті кусає собі лікті…

Відгуки про книгу Водяничок - Відфрід Пройслер (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: