Дванадцять місяців (12 місяців) - Самуїл Маршак

ялиночку прив’яжу й рушимо. А ти на мене не чекай, іди собі додому, бо замерзнеш у своїй одежинці, та й віхолою тебе замете! Пасербиця. Нічого, мені не в первину. (Допомагає прив’язати ялинку.) Солдат. Ось і готово. А тепер кроком руш, в путь-дорогу! Я вперед, а ти за мною, по моїх слідах. Так тобі легше буде. Ну, поїхали! Пасербиця. Поїхали. (Здригнулася.) Ох! Подивіться-но. Он там, за тими соснами, два діди в білих шубах стоять. Солдат. Які ще там діди? Де? (Робить крок уперед.) Це сосни. У цей час дерева зсовуються, і діди зникають за ними. Пасербиця. Та ні ж, я бачила. Два діди — в шубах, у шапках... Солдат. Нині й дерева в шубах та шапках стоять. Ходімо швидше, новорічну завірюху, та ще в лісовій глуші, ще й не таке приверзеться! Пасербиця і солдат ідуть геть. З-за дерев знов з’являються діди. Січень. Пішли? Ну, мабуть, це твої останні гості. Більше в цьому році людей у нас в лісі не буде. Клич братів новорічне вогнище розкладати. Грудень. А хто дрова принесе? Січень. Ми, зимові місяці! Грудень. А хто вогню принесе? Голоси з хащі. Весняні місяці! Грудень. Хто жар роздуватиме? Голоси. Літні місяці! Грудень. Хто жар заливатиме? Голоси. Осінні місяці! У глибині лісу мелькають чиїсь постаті. Крізь гілки світяться вогні. Січень. Що ж, брате, всі ми ніби зібрались — увесь рік. Замикай ліс на ніч, щоб ні ходу, ні виходу не було. Грудень. Гаразд, замкну! Віхола-метелиця Хай по лісі стелеться, Хай курить, Хай димить, Замітає землю вмить! Стань, завісо вітряна, Перед лісом, як стіна! Картина друга Палац. Класна кімната королеви. Шкільна дошка в розкішній золотій рамі. На оксамитовій подушці сидить і пише довгим золотим пером чотирнадцятилітня королева. Перед нею сивобородий професор арифметики і краснопису, подібний до старовинного астролога. Він у мантії, у докторському химерному ковпаку з китицею. Королева. Терпіти не можу писати! Усі пальці в чорнилі. Професор. Ви маєте рацію, ваша величносте. Це дуже неприємна справа. Недаремно старовинні поети обходились без письмового приладдя, тому їхні твори й віднесені наукою до розряду усної творчості. Проте наважуюсь попрохати вас накреслити власною вашої величності рукою ще чотири рядки. Травка зеленіє, Сонечко блищить. Ластівка з весною Вже до нас летить. Королева. Я напишу тільки: "Травка зеленіє". (Пише.) Травка зе-не... Входить державний канцлер. Канцлер. (низько схиляючись). Доброго ранку, ваша величносте. Дозвольте найшанобливіше просити вас підписати один рескрипт і три накази. Королева. Ще писати! Добре. Але тоді вже я не буду дописувати "зенеліє". Дайте сюди ваші папірці. (Підписує папери один за одним.) Канцлер. Дуже вдячний. А тепер дозволю собі попросити вас написати... Королева. Знов написати? Канцлер. Тільки вашу височайшу резолюцію на цьому проханні. Королева (нетерпляче). Що ж я повинна написати? Канцлер. Одне з двох, ваша величносте: "стратити" або "помилувати"... Королева (стиха). По-ми-лу-ва-ти... Стра-ти-ти... Краще напишу "стратити" — це коротше. Канцлер бере папери, кланяється і виходить. Професор (тяжко зітхаючи). ...Ах, ваша величносте, що ви написали! Королева. Ви знову помітили якусь помилку. Треба писати "стратети"?.. Професор. Ні, ви правильно написали це слово — і все ж таки зробили дуже велику помилку. Ви вирішили долю людини, навіть не подумавши! Королева. От іще! Не можу ж я писати й думати водночас! Професор. І не треба. Спочатку треба подумати, а потім писати! Королева. Якби я вас слухалась, я б тільки й робила, що думала, думала і нарешті, напевно, збожеволіла б. Але, на щастя, я вас не слухаюсь... Ну, що там у вас? Питайте швидше, бо інакше я цілий вік не вийду з класної! Професор. Дозвольте спитати, скільки буде сім разів по вісім? Королева. Щось не пригадую... Це мене ніколи не цікавило... А вас? Професор. Звичайно, цікавило, ваша величносте! Королева. Як дивно! Ну, до побачення, наш урок закінчений. Сьогодні, перед Новим роком, у мене безліч справ. Професор. Якщо така воля вашої величності... (Сумно збирає книжки.) Королева. Справді ж, добре бути королевою. Усі мене слухають, навіть мій учитель. Скажіть, а що ви зробили б з іншою ученицею, якби вона відмовилась вам відповісти, скільки буде сім разів по вісім? Професор (боязко). Поставив би у куток. Королева. Ха-ха-ха! А якби вона й після цього не схотіла сказати? Професор. Я б... Прошу пробачення у вашої величності, я б залишив її без обіду... Королева. Без обіду? А якщо вона жде до обіду гостей наприклад, посланців якоїсь держави або іноземного принца? Професор. Та я ж говорю про звичайну школярку, ваша величносте. Королева (притягує крісло і сідає в нього). Ви, як виявляється, дуже жорстокий дідуган. А чи ви знаєте, що я можу вас стратити?! Професор (тремтячи). Ваша величносте! Королева. Так, так, можу. Чому б ні? Ви дуже свавільна людина... Що б я не сказала, ви кажете: неправильно. А я люблю, щоб зі мною погоджувались. Професор. Ваша величносте, присягаюсь життям, я більше ніколи не буду з вами сперечатись, якщо така ваша воля. Королева. Присягаєтесь життям? Ну, гаразд. Тоді продовжимо наш урок. Спитайте в мене що-небудь! (Сідає за парту.) Професор. Скільки буде шість разів по шість, ваша величносте? Королева (дивиться на нього, схиливши голову набік). Одинадцять. Професор (сумно). Абсолютно правильно, ваша величносте. А скільки буде вісім разів по вісім? Королева. Три. Професор. Правильно, ваша величносте. А скільки буде... Королева. Скільки та скільки! Яка-бо ви допитлива людина! Краще самі розкажіть мені щось цікаве. Щось новорічне. Адже ж завтра Новий рік. Професор. Ваш покірний слуга!.. Рік, ваша величносте, складається із дванадцяти місяців... Королева. Он як? Справді? Професор. Абсолютно точно, ваша величносте. Місяці звуться: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень.. . Королева. І ви знаєте всі на ймення? Яка у вас чудова пам’ять! Професор. Дуже вдячний, ваша величносте. Серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень. Місяці йдуть один за одним. Тільки скінчиться один місяць, зразу ж починається другий. І ніколи ще не бувало, щоб лютий настав раніше, ніж січень, а вересень — раніше, ніж серпень. Королева. А якби я схотіла, щоб зараз настав квітень? Професор. Це неможливо, ваша величносте! Королева. Ви знов?. Професор (благально). Це не я заперечую... Це наука і природа! Королева. Скажіть, будь ласка! А коли я видам такий закон? Професор (безпорадно розводить руками). Боюсь, що й це не допоможе... Але навряд чи вашій величності будуть потрібні такі зміни в календарі. Адже кожен місяць приносить нам свої подарунки і розваги. Грудень, січень і лютий — санки та ковзани, новорічну ялинку, в березні починає танути сніг, у квітні з-під снігу визирають перші проліски... Королева. От я й хочу, щоб уже був квітень, я дуже люблю проліски! Я їх ніколи не бачила. Професор. До квітня лишилось зовсім небагато, ваша величносте, всього якихось три місяці, або дев’яносто днів. Королева. Дев’яносто? Я не можу чекати і трьох днів. Завтра новорічний прийом, і я хочу, щоб у мене на столі були ці... як ви їх назвали... проліски. Професор. Ваша величносте, але закони природи... Королева (перебиваючи його). Я видам новий закон природи!.. (Плеще