Лисичка-суддя - українські народні

Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому,– щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Один котик і каже: «Давай поділимо отак, упоперек!» А другий каже: «Ні, розділимо краще вздовж!»

Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:

«А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?» – «Так і так,– розказують котики,– ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру». – «Е,– каже лисичка,– це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!»

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже: «Ні, оцей шматочок – більший, треба порівняти!»

Та й над’їла один шматочок.

«А тепер,– каже,– оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб которому з вас кривда була!»

І знов над’їла. Та так рівняла,– то той шматочок над’їсть, то той,– поки стало два зовсім маленьких шматочки.

«Ну,– каже лисичка,– оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!»– «Ну, добре,– кажуть котики,– але ж ти багато нашого сиру з’їла! За що ти стільки нашого добра взяла?» – «Як за віщо? – одказала лисичка.– А я ж вас поділила!»