Чому свиня – бруднуля - російська казка

У давнину не було тваринки, працьовитішої та охайнішої за свиню. Хвостата понад усе любила чистоту. Прокинувшись із першими променями сонця, вмивалася, чепурненько вдягалася, зав’язувала синеньку хустинку та ставала до роботи. Якось на новорічні свята рожевощоку запросили в гості. Повернувшись додому, вона жахнулася: – Як же тут брудно! Не зволікаючи, господиня почала наводити лад у хаті. Коли роботу було завершено, раптом згадала, що не витерла пил на шафі. Свинка по драбині видерлась аж до самої стелі й хотіла змахнути бруд ганчіркою, та несподівано її зупинив тоненький голосок: – Стій! Хазяйка, нашорошивши вушка, озирнулася: – Нікого немає. Мабуть, почулося. Коли рожевощока знову схопила ганчірку, пролунало вже голосніше: – Обережніше! Придивившись, хвостата помітила в кутку невеличкого павучка. Малюк перелякано махав лапками, намагаючись захистити мереживне полотно. – Що ти тут робиш? – поцікавилася свинка. – Облаштував невеличку майстерню й виготовляю мереживні скатертини, – гордо зізнався прудконогий, демонструючи роботу. – Неймовірно! – замилувалася господиня. – Ніколи не бачила нічого красивішого. Напевно, необхідно бути дуже здібним, аби створити таке ніжне полотно. – Авжеж, – погодився ткач, – один необачний рух – і все зіпсовано. Тому хочу попросити: чи не могла б ти деякий час оминати цей куток. Маю відповідальне завдання – зшити вбрання для мишачого короля. – Звісно, не заважатиму, – запевнила хвостата. – Тільки дозволь зрідка дивитися, як працюєш. Може, теж навчуся. – Домовилися. Рожевощока неймовірно пишалася, що має такого талановитого сусіда, та час від часу спостерігала за його кропіткою роботою. Згодом майстер отримав нове замовлення й попросив господиню не прибирати біля вікна та під ліжком, аби віник випадково не порвав мереживо. Щоб не заважати павучку, свинка все більше часу проводила в ліжку й неймовірно розлінилася. Вона пізно прокидалася, снідала та знову вкладалася спати, боячись потурбувати сусіда. Ось так хвостата з охайної господині перетворилася на нечепуру та неробу. І нині можна побачити, як рожевощока інколи позирає вгору – милується роботою довгоногого ткача, а вдячний павучок учить її плести мереживо. Щоправда, поки що в ледащиці не виходить.