«Це не може бути» - українські народні

Жив багатий-пребагатий дідич. Жив у добрі – пив, бенкетував, а гості від нього й не виходили. Нарешті все йому набридло. Якось сів за стіл і задумався. Захотів чогось такого, що не може бути. Взяв собі папір і написав:

«Хто мені придумає таке, чого не може бути, тому дам усі гроші, що маю в шухляді».

Вивісив папір той у вікні й чекає. Люди читають і заходять до панського покою, але на все, що вони вигадують, пан відповідає:

– Ну, що ж, це може бути.

Одного дня зайшов мужик Климентій.

– Я дуже бідний,– каже він.

– Це може бути,– мовив пан.

– Не маю що їсти.

– Це теж може бути.

– Не маю що вбрати.

– І це може бути.

– Мої діти голі й голодні.

– Це може бути. Вірю...

– Жінка свариться зі мною.

– Може бути.

– Дивлюся на вас, пане, і думаю: велика неправда панує на світі.

– Це може бути, може бути.

– Але прийде кінець неправді!

– Це може бути. Чого ж ні?

– От зберу я сто чоловіків, здорових легінів.

– Це може бути. Йди, збирай.

– І прийдемо разом до вашого палацу.

– Це може бути.

– Тоді виженемо вас із вашого палацу і пси вам марша заграють.

– Це не може бути! – крикнув пан.

Бідний Климентій забрав гроші з панської шухляди й пішов собі додому.