Лисиця й куріпка - албанська казка

Побачила лисиця, що на галявині біля урвища квокче пістрява куріпка, зупинилася й каже:

– Ах, куріпочко, яка ж ти гарненька! Який пишний хвостик, яке пір'ячко... А як ти співаєш!

Куріпка почала квоктати голосніше.

– Але знаєш, – сказала їй лисиця, – якби ти співала із заплющеними очима, ти б виглядала ще гарнішою... Спробуй, будь ласка, заспівати із заплющеними очима!

Куріпка слухняно заплющила очі й заквоктала ще голосніше.

А лисиця тихенько підкралася до неї і схопила за хвіст. Куріпка скрикнула і розплющила очі. Але було вже пізно...

Тоді куріпка подумала й сказала:

– Ти дуже хитро мене обдурила. Але я гадаю, що ти не дуже чемна. Закладаюся, ти ніколи не кажеш своїм лисенятам "Смачного", коли приносиш їм на вечерю птаха, такого як я. Напевно, ти й слова такого не знаєш!

– Та замовкни вже! – не витримала лисиця. – Торочить "Смачного, смачного, смачного"! – і незадоволено замахала хвостом.

А куріпка вирвалася з пащі, та й слід її прохолов.

– Гей, де ти? – закричала розгублена лисиця.

– А я від тебе втекла! – почувся тоненький голосок у колючих кущах над урвищем.