Донечка обідає - Сільва Капутікян

Час обіду наступає.

Донечка за стіл сідає.

Раптом з двору: – Гав-гав-гав!

– Хто ж до хати завітав?

– Я собака, я – Сірко,

Наробився – ого-го!

Двір та дім охороняв,

Натрудився та охляв.

Ви самі їсте,

А мені дасте?

– Куд-куди! Куд-куди! –

А це хто біжить сюди?

– Ваша курочка рябенька,

З курника прийшла швиденько.

Їсти-пити не могла,

Бо яєчко вам знесла.

Ви самі їсте,

А мені дасте?

Ну а хто це: – Няв-няв-няв! –

В двері шкрябатись почав?

– Це я – ваша киця Мурка,

Мурка я – пухнасте хутро!

Я комори стерегла,

Всіх мишей перевела,

З льоху пацюків прогнала,

Натрудилася немало…

Ви самі їсте,

А мені дасте?

Двері доня прочиняє

Та до столу всіх гукає:

Песик, киця-муркотушка

Та ще й курочка-рябушка!

Добре за обідом їли,

Всіх чудово пригостили.

М’яса песику у мисці,

В блюдці молока для киці,

Для рябої квочки –

Пшона у черепочку.

Кашки – донечці маленькій

У тарілці глибоченькій!