Великоднє диво - Народні

Щороку гноми з Маленькою Феєю розмальовують писанки, Це вже стало гарною традицією, Адже на Великдень усі вітають один одного зі святом і дарують писанки, А ще вірять. що вони охороняють від злих сил.

Так і цього року всі зібралися у Мудруновій хатці, щоб разом розписувати яйця.

Взяли до рук писанки і почали старанно вимальовувати воскові візеруночки. Гномики ще ніколи не працювали з такою охотою. Навіть Буркотун мовчки схилився над яйцем і малював. Річ у тім. що у Чарівному лісі був оголошений конкурс на найкращу писанку. А гномики любили бути найкращими в усьому. Тож і старалися.

– Моя - найкраща! – вигукнув Простачок. замилувавшись своєю зеленою з жовтими зірочками писанкою.

– А моя - на мене буде схожа, – промовив Мудрунчик. домальовуючи свою синю з жовтими цяточками.

Веселун же зробив яскраво-жовту, як курчатко, з червоними хвильками писанку. А Маленька Фея розмалювала свою квіточками. Майстер-на-Всі-Руки уявив себе художником і намалював цілу картину – землю з травичкою, небо з хмарками і сонечком. Задоволені своєю роботою, Маленька Фея і гномики поскладали свої писанки - нехай чекають Великодня.

І все було б добре, якби підступна Зла Чаклунка не схотіла теж позмагатися у конкурсі. Проте чесного способу стара відьма не знала. Тож і цього разу вирішила вдатися до хитрощів. Вона задумала побити писанки гномів.

Якось уночі здійнявся страшний вітер. Дерева гнулися, небо затягнулося темними важкими хмарами, усі віконця й двері повідчинялися навстіж. У Мудрунову хатинку залетів чорний крук. Там стояла скриня, у яку звичайно клали писанки. Крук був чорний, як ніч у негоду, тому й залишився непоміченим.

Він швидко знайшов скриню. На ній виблискував золотий замок, якого було видно і найчорнішої ночі. Ключі висіли тут же на цвяшку на стіні. Крук тихенько. щоб ніхто не почув дзеленькоту, взяв своїм міцним дзьобом в'язку ключів і почав підбирати ключ. Він перепробував усі: І мідний, і срібний, і залізний, але жоден не підійшов. І лише золотий ключик, який виднівся з-під подушки в Мудруна, був останньою надією підступного птаха. Чорний крук змахнув крилами – і тут же опинився біля ліжка гномика. Той так міцно спав і бачив такі солодкі сни, що навіть не почув, як крук витягнув з-під його подушки золотий ключик.

Нарешті замок піддався і скриня відімкнулася. Крук підняв кришку і залетів усередину, де, наче в гніздечку, лежали яйця. Раптом дмухнув новий порив вітру і крук опинився в повній темряві. Він потрапив у пастку, з якої вибратися самому було неможливо.

– Карр... Карр... – намагався він покликати когось на допомогу, але ніхто його не чув. Остання надія була на те, що хтось випадково відкриє скриню і випустить його звідти.

Нарешті настав Великдень. Сонечко яскравими промінчиками постукало у віконце і розбудило мешканців Чарівного лісу, першим привітавши їх зі святом. А невдовзі на найбільшій галявині Чарівного лісу мав розпочатися конкурс.

Зла Чаклунка вже уявляла себе переможцем й аж руки потирала в передчутті цього:

– Нехай і не сподіваються перемогти в конкурсі! Тепер моя черга.

Чорного крука вона так і не дочекалася. Але вона вже кілька сотень років знає свого надійного слугу, тож переконана, що він виконав її доручення і поклював усі писанки гномиків.

Коли це на галявині з'явилася Фея з п'ятьма гномиками. За ними позаду чимчикували ще двоє – Веселун і Простачок, вони несли велику скриню. Раптом Чаклунка помітила в руках Феї кошик. Там виднілися диво-писанки. Хитра відьма аж рота роззявила.

– Що... що це т-т-таке? Я ж крукові наказала...

Та сталося не так, як гадалося Злій Чаклунці.

Гномики обережно поставили на землю скриню. Звідти чулися якісь звуки. Мудрун підняв кришку і... що за дивина! Там сидів чорний, як ніч, крук, а з-під крил у нього виглядали пискляві жовтенькі клубочки.

Зла Чаклунка аж позеленіла від злості. Виявляється, завбачливий Мудрун замість писанок поскладав у скриню звичайнісінькі курячі яйця, з них і вилупилися курчата! А писанки Мудрун переклав у найвидніше місце. Гномик знав, що злодії ніколи не помічають того, що перед носом, а шукають схованок.

Тож хитрощі не допомогли Злій Чаклунці перемогти в конкурсі. А її вірний помічник – чорний крук – тепер став мамою-квочкою і мав інші турботи!