Хитрий Петр і скнари - болгарська казка

Хитрий Петр дуже не любив скупих і не минав нагоди посміятися з них.

Якось він покликав до себе на вечерю кількох багачів-скнар зі свого села. Ті пораділи, що наїдяться задарма, і радо погодилися прийти.

За звичаєм гості перед порогом роззулися і поставили взуття надворі під дверима.

Доки гості чекали на вечерю, Хитрий Петр взяв їхнє взуття, побіг на ринок, продав його, а на вторговані гроші накупив усякої їжі й поніс додому на вечерю.

Скнарам частування дуже сподобалося, а Хитрий Петр усе примовляв:

– Будь ласка, беріть іще, їжте! Все, що бачите на столі, ваше!

Ласі скнари наїлися досхочу, бо ж думали, що це все за рахунок господаря.

Нарешті вечеря скінчилася, і гості, дякуючи, почали збиратися. Та як же вони здивувалися, коли не знайшли свого взуття за дверима!

– А я його продав та й купив вам їжі,– сказав Хитрий Петр.– Хіба ж я вам не казав цілий вечір: «їжте, приятелі, їжте; все, що ви бачите на столі, ваше!» Ви мовчали та їли – значить, були згодні.

Іншим разом Хитрий Петр ходив собі хто ринку й розглядався на всі боки. Коли це йому назустріч виходить один відомий скнара та й каже:

– Гей, Петре, іди-но візьми в корчмі кошик зі склом, що я купив, і занеси до мене додому. Грошей в мене немає, та я дам тобі один гріш і розкажу три мудрі приказки, які тебе навчать жити.

Петр зрозумів, що скнара хоче його обдурити, але погодився, а собі подумав: «Стривай! Ось я тебе провчу!»

Завдав Хитрий Петр кошик на спину й пішов за скнарою.

– Слухай-но,– каже за хвильку скнара,– я відкрию тобі першу мудрість, як і обіцяв. Вона така: коли тобі хто казатиме, що краще мучитись, ніж тішитись – не вір йому.

Пройшли ще трошки, і скупий знову обізвався.

– Слухай, Петре,– каже,– другу мудрість: коли тобі хто скаже, що краще бути голодним, аніж ситим, ти не вір йому.

Третю мудрість скнара лишив аж насамкінець. Вже підійшли під самі його двері, коли він і каже:

– А оце тобі й третя мудрість, Петре: як тобі хто скаже, що є на світі дурніший за тебе, не вір йому.

Тоді Хитрий Петр жбурнув кошик об камінь й каже:

– А тобі як хто скаже, що в цьому кошику лишилося щось ціле – не вір йому.

І звернув на іншу вулицю.