Рукавичка - Наталя Забіла
«Рукавичка» — відчутна та емоційна казка від визначної української письменниці Наталі Забіли, доступна для читання в бібліотеці readbooks.com.ua.
Ця неперевершена історія розповідає про невелику рукавичку, яка потрапляє в різні пригоди і знаходить своє місце у світі. Вона стає свідком різних подій і зустрічає різні персонажі, які допомагають їй розкритися та виявити її справжню цінність.
Цей захоплюючий твір пронизаний мораллю та важливими життєвими навчаннями. Він нагадує нам про силу співпереживання, взаємодопомоги та прийняття різних індивідуальностей. «Рукавичка» підкреслює значення терпимості та взаєморозуміння у нашому світі, де різні люди і речі мають своє місце та важливу роль.
Завітайте до бібліотеки readbooks.com.ua, щоб погрузитися в магічну атмосферу «Рукавички» та насолодитися витонченим письмом Наталі Забіли. Цей твір стане джерелом натхнення, розширить ваші уявлення про світ і залишить незабутній відбиток в серцях читачів різного віку.
По ялинку внучка з дідомйшли по лісі навмання.
А за ними бігло слідомдовговухе цуценя.
Задивилась, мабуть, внучкана ялинку, на соснуі зронила якось з ручкирукавичку хутряну.
Рукавичка невеличкана снігу собі лежить.
Раптом мишкатишком-нишкомз нірки вилізла й біжить– Ну й хатинка!
Ну й дивинка!
Відгукнися – хто тут є?
Тільки голосу з хатинкищось ніхто не подає.
Влізла мишка в рукавичкуі сама в ній стала жить.
Раптом зайчик-побігайчикз-під ялиночки біжить.
– Ну й хатинка!
Ну и дивинка!
Відгукнися – хто тут є? –Чує зайчик: Із хатинкихтось там голос подає:
– Є тут мишка-гострозубка.
Ну, а ти хто?
Що за гість?
– А я зайчик-побігайчикдовгі вуха, куций хвіст!
Вліз і зайчик в рукавичку,стали вдвох у хатці жить.
Раптом білка –стриб із гілки!
Та по стежечці біжить.
– Ну й хатинка!
Ну й дивинка!
Відгукнися –хто тут є? –Чує білочка: з хатинкихтось там голос подає:
– Є тут мишка-гострозубка,є тут зайчик–куций хвіст!
– А я білка–тепла шубка,невеличка я на зріст!
Влізла й білка в рукавичку,стали втрьох у хатці жить,Глядь, поглядь, аж ось лисичкапопід соснами біжить.
– Ну й хатинка!
Ну й дивинка!
Відгукнися –хто тут є? –Чує лиска: із хатинкихтось там голос подає:
– Є тут мишка-гострозубка,є тут зайчик–куций хвіст,є тут білка–тепла шубка.
Ну, а ти хто? Що за гість?
–Хто ж не зна мене, лисичку,і вигадливу, й метку? –Влізла й лиска в рукавичку,примостилась у кутку.
Ще й кабан прибіг ікластий,і куниця, й їжачок.
Тут і голці ніде пласти!
Скільки сміху й балачок!
Рукавичканевеличкана снігу собі лежить.
А з барлогуна дорогувийшов заспаний ведмідь– Що за зборище зібралось?
Що за хата?
Хто тут є?
Хто здіймає сміх та галас,зовсім спати не дає?
– Є тут мишка-гострозубка,є тут зайчик–куций хвіст,є тут білка–тепла шубка, то малесенька на зріст.
Ще й лисиця є, сестриця,і вигадлива, й метка,є кабан, їжак, куниця.
Ну, а хто це нас ляка?
– Я ведмідь, я хочу спати,сміху-жартів не люблю!
Сяду я на вашу хатувсіх вас разом роздавлю!
Злий ведмідь гарчить, лютуєломить всі кущі підряд.
Що робити? Хто врятуєпереляканих звірят?!
А тим часом дід та внучкавже ялинку принесли.
Так у внучки змерзла ручка,що аж зашпори зайшли.
– Рукавичка де ж поділась?
Загубила!.. Ай-ай-ай!
Побіжи, мій песик милий,рукавичку відшукай!
Песик дівчинку послухав,хвіст– угору, в землю – ніс,і примчався скільки духуна те саме місце в ліс.
Рукавичка як живая,ходить ходором, тремтить.
А до неї підступаєрозлютований ведмідь.
Як загавкав пес на нього –аж ведмідь оторопів,зразу втік і до барлогапричвалав і захропів.
Тут звірята всі зраділи,стали песика хвалить,що прогнав ведмедя сміло,не злякався ні на мить.
Каже песик: – Дуже прошуінше мешкання знайти.
Треба дівчинці хорошій рукавичку віднести.
– А хіба ж це рукавичка?! –загукали всі. – Невже?!
В нас нема такої звичкизабирать собі чуже!
Всі ми підемо з тобоюрукавичку повернуть! –І веселою юрбоюзвірі вирушили в путь.
До дівчатка за хвилинкурукавичку віднесли,і всі разом круг ялинкитанцювати почали.
