Фантомна довіра - Лана Вернік
Перша вечірка Torba Party відбулась у клубі “Нью-Йорк” восени 1995 року, де вітчизняні рейвери нарешті змогли побачити один одного та познайомитися. Так виникла рейверська тусовка, вже не розрізнена по районам, а об'єднана. Паралельно з цим стали виникати різні закриті паті, не призначені для широкої публіки.
Проект регулярно переїжджав з клубу до клубу. Мав чітку рейв-спрямованість і складався з експериментальних компонентів, які зараз вже здаються звичними для подібних заходів, а тоді, в період становлення, вважалися досить оригінальними: перформанси художників, авангардні колекції модельєрів, спеціально запрошені фріки, що створювали правильну, злегка провокаційну атмосферу на танцполі, і, звичайно ж, не чувана раніше музика. Всі ці заходи поєднували в собі хаус, електро на пластинках, джангл, арт-перформанси, відео-інсталяції та все, що можна було назвати мистецтвом.
За три роки існування Torba Party відбулося близько 15 вечірок в різних локаціях: в клубах "Фламінго" і "Нью-Йорк", на катері, і навіть в Будинку кіно. "Торба" стала поштовхом для зародження сучасних київських рейвів. (Джерело amnesia.in.ua)
(Рейв (англ. Rave) — організована танцювальна вечірка з залученням діджеїв, які забезпечують безшовне відтворення електронної танцювальної музики. Місцями для проведення рейв-вечірок можуть служити нічні клуби, фестивалі на відкритому повітрі, різноманітних пустельних територіях, що вміщують велику кількість учасників, наприклад на території колишніх заводів, ангарів, складів та інших промислових об'єктів. Джерело wikipedia.org).
Бакеро розповідав Тоні про незнаний для неї світ і поблажливо усміхався, бачачи захоплення в її очах. Для неї все це було новим і цікавим, для нього вже звичним.
— Очманіти… — прошепотіла вона. — Я теж хочу побувати “в торбі”... Ці вечірки часто бувають?
— Оце 25 травня була у “Фламінго”. “Весілля у Фламінговці”, — сказав Бакеро. — Ми з Бондом там тусили, правда, Бонд?
— Блін… — засмучено видала Тоня.
Степан проігнорував звернення до нього, навіть не повернув голову. Вів машину. Циган зміряв друга поглядом і переключив увагу на Тоню.
— Та ще будуть. 19-го липня рейв-паті планується. Якщо не передумаєш — свисну.
— 19-го? А Scorpions коли виступають?
— Скорпи 17-го, — кивнув Бакеро. — все встигаємо, накладки не буде. Ну хіба що набухатись після концерту так, щоб випасти з життя більше ніж на два дні, але я так ще зроду не напивався.
Він засміявся і Тоня теж усміхнулась. Його сіро-блакитні очі весело сяяли, і Тоня, на якусь, мить замилувалася ними. Спіймавши себе на цьому, перевела погляд на дорогу. Спокійно, дівчинко, спокійно. Тримай себе в руках… Отже "все встигаємо", значить. Два хитрих лиса. Вже і концерт обговорили… Але ідея піти на стадіон з Бакеро і Степаном подобалась Антоніні НАБАГАТО більше, ніж з подругами. Потрібно вмовити Лору... а ще її матір...
Поглянула на руки Бакеро — як і казала Лора — дуже доглянуті руки. Вона сьогодні вже не один раз на них дивилась і не розуміла чим можна займатись, щоб руки були ТАКИМИ? Ну не хірург же він… Гарні руки. Хоч знімай їх для реклами. От у Степана — інша справа. Збиті, в шрамах… Ще ця рука в бинтах. Забула запитати у Лори, що під ними, а зараз не час, а потім забуде знову — дівоча пам’ять.
Єдине її спілкування з Бакеро було 8 років тому, коли він відтяг її від Юлі і тримав за плечі, спостерігаючи разом з нею як Степан і хлопці пірнають, намагаючись знайти Лору у водосховищі. Циган часто бував у Степана вдома, але з нею малою старші хлопці тоді не дуже спілкувались, лише віталися. За цей час багато чого змінилось. Він тепер дорослий чоловік. Дуже красивий чоловік. Вона теж підросла… З малої кіпішної дівчинки виросла така ж кіпішна гарна дівчина. Тоня бачила, що симпатична йому, він їй теж сподобався. Дуже. Її стосунки з Максимом — це тимчасово. І Максим — чужий чоловік, а Бакеро вільний... Цікавий. Судячи з зовнішнього вигляду і машини — не бідує. Колись, як вона знала, вчився у театральному, але як склався його життєвий шлях за ці роки Тоня не знала. Навряд чи він працює за фахом. Занадто випещений вид він мав. Було дуже цікаво дізнатись, чим займається і він, і сусід, проте розмовляючи між собою Степан і Бакеро говорили на якісь віддалені теми, не згадуючи який саме у кожного з них рід занять. Вони якимось чином пов’язані між собою, але точно разом не працюють. Їхня шкільна дружба, котра виникла лише тому, що обоє були не такі, як решта, якимось незбагненним чином тривала вже стільки років. І навіть від'їзд Степана до Москви не розірвав зв’язок між ними. Чоловіки розуміли одне одного з півслова, з півпогляду. Зараз, коли у Степана з вух мало не валить пара, Бакеро веде дружню розмову, зиркає на друга і шпиняє того час від часу, перевіряючи ступінь напруги. Робить це зі знанням справи, видно, що не вперше.
Тоня поглянула на подругу, що дивилась у вікно. Настрою в Лори не було... Розпитати що трапилось між нею і Степаном не могла, бо той сидів попереду — все почує. Сам — чорніше грозової хмари. Вона взяла Лору за руку і стисла. Лариса повернулась до подруги, натягнуто усміхнулась і відвернулась знову. Вона не плакала, але була дуже близька до цього. Ну от зрозумій цих чоловіків! Спочатку зі шкіри лізе і придумує плани як Лору на вечір кудись витягти, а коли та погоджується — влаштовує якісь незрозумілі розбірки…
— А що це за музика? Така прикольна, — поцікавилась Тоня, бо східні мелодії змінювали одна за одною.
— Таркан, щоб його… Його останній альбом “A-Acayipsin”, а саме ця пісня — “Hepsi Senin Mi”. Капець, яка приставуча. Задовбала вже мене. Ніяк не можу від неї відкараскатись. (Альбом вийшов 1994-го року. Пісня “Hepsi Senin Mi?” перезаписувалася співаком декілька разів з різним аранжуванням, ставши його візитівкою і більш відома всім як “Şıkıdım”, (Шикидим)). Я його в машині останнім часом слухаю, щоб приїлась вже, нарешті, і відчепилась, — сказав Бакеро. — Лоро, а тобі як, подобається? Ви не під нього свій танець живота танцювали?
