Фантомна довіра - Лана Вернік

Нелегальна діяльність стала одним із ключових елементів всієї економіки країни. Фантастичні прибутки, що отримували  наркоторговці, концентрувались у руках невеликого кола еліти і посилювали економічну нерівність. Колумбійський середній клас біднів через  зростання насильства і розширення тіньової економіки. Чесні бізнесмени середнього класу не могли конкурувати з підприємствами, створеними наркоторговцями для відмивання грошей, оскільки останні не мали потреби в прибутковості своїх легітимних компаній.

Багатьох сільських жителів виселяли з їхніх домівок, через придбання наркобаронами земель, на яких вони проживали, що спричиняло збільшення економічних і соціальних проблем у сільській місцевості.

В результаті приватизації злочинні групи і наближені до них бізнесмени змогли захопити значну частину легальної економіки. Іноземні інвестори боялися вкладати гроші в Колумбію, бо “там панує беззаконня і насильство”. А партизани, що практикували застосування насильства для викрадення людей, а також тероризм — ставали головною лякалкою для іноземних інвесторів.

Хоча поширення наркоторгівлі стримувало потенційні інвестиції в набагато меншому ступені, ніж “величезний швидкий прибуток, що міцно пов'язаний у свідомості колумбійців з наркоторгівлею”. Громадяни майже не хочуть витрачати час і сили на розвиток легального бізнесу і селяни збільшують посіви коки, щоб отримати “швидкі прибутки”, але… не достатньо мати плантації — потрібно мати ринок збуту. ХОРОШИЙ РИНОК ЗБУТУ. Адже різниця в цінах на кокаїн залежить від того, ДЕ його в кінцевому результаті продадуть.

Якщо селянин ледь зводив кінці з кінцями за рахунок коки, то наркоторговці, які торгують вже чистим кокаїном, за кілограм наркотику отримують в Колумбії 2 000 доларів, а у Європі або США той же самий кілограм коштує вже 50 000 доларів… Транспортування товару — вигідна справа, але ДУЖЕ ризикована.

Переважну більшість “зовнішньої торгівлі кокаїну контролював” FARC і наближені до нього люди. Саме FARC був найбажанішим покупцем зброї на території Колумбії. З ним слід було налагодити зв’язки і для цього був потрібен “комунікатор” з досвідом у схожих справах… Перший борт літав без Степана. З другим — він полетів, і після першого ж контакту з людьми від FARC заявив, що не зможе бути корисним у цій справі… Не уявляв як з ними вести діалог, бо тривалий час працював в іншому середовищі, та Кіра Дмитрівна зробила свій красномовний НАТЯК і Степан був змушений імпровізувати… 

Все ускладнювалося ще й тим, що саме того року між FARC і урядовими військами тривало збройне протистояння. 

У роки правління Ернесто Сампера (07.08.1994-07.08.1998) FARC продовжувала нарощувати військову активність, тісно взаємодіючи з наркокартелями і займаючись викраденнями людей з метою викупу. При президенті Сампера сталося кілька великих терактів. Так, в серпні 1996 року близько 400 партизан напали на військову базу, в результаті чого загинули 34 солдати, поранені 17 і близько 60 були взяті в заручники.

Ще один напад стався в 1998 році: військові потрапили у влаштовану партизанами засідку, в результаті чого загинули 62 солдата, ще 43 були взяті в полон.

В результаті інших атак FARC проти поліцейських баз в Мірафлорес, Гуавьяре і Ла-Урібе в серпні 1998 року загинули понад сто солдатів, поліцейських і цивільних осіб. Намагаючись протидіяти повстанцям, влада змінила тактику: відмовилися від ізольованих форпостів в сільській місцевості, почавши концентрувати армію і поліцію в захищених фортецях. Паралельно з цим Ернесто Сампера намагався вести переговори з FARC про звільнення заручників. Ситуація була настільки важкою, що в 1998 році військова розвідка США визнала можливим падіння уряду Колумбії під натиском FARC, але цього не трапилося — повстанці передумали.

У серпні 1998 президентом став Андрес Пастрана Аранго. Під час свого правління він також намагався вести перемовини з FARC і ELN — безрезультатно.

В кінці 1990-х років уряд Колумбії, при допомозі з боку США, приступив до кампанії розпилення отрутохімікатів, головним чином гліфосфата, для того, щоб знищити незаконні плантації коки, що свого роду стало тактикою хімічно випаленої землі, як це вже робилося в Болівії і Перу. Варто окремо відзначити шкоду для біологічного різноманіття цього регіону, котре просто неймовірне, бо тут ростуть тисячі видів рослин, мешкають сотні видів птахів, рептилій, амфібій, ссавців і 343 різних види бджіл і ос, не кажучи вже про всіх інші комах, яких тут нараховуються тисячі… У чому ж була зацікавленість США? Нафта. Нафтові родовища були там, де росла кока… потрібно було звільнити території...

Але в Колумбії все було не так просто, оскільки кока вирощувалася на тих територіях, де діяв FARC. Звісно, FARC був зацікавлений в захисті плантацій, бо кока є істотним джерелом доходів, які йдуть на придбання зброї та інші потреби. І FARC почали збивати літаки. За той рік вони збили вже кілька бортів, які розпорошували хімікати — не будемо уточнювати звідки приїхали потрібна зброя, але вона була радянського зразка.

Крім того, FARC забезпечував створення нової системи судочинства й адміністрації на тих контрольованих ними територіях, результатом чого стало суттєве зменшення рівня злочинності та насильства. В деяких регіонах FARC привласнював собі функції уряду і брав собі гроші, призначені для адміністрації регіону... і на ці кошти FARС будував досить пристойні дороги.

Нагадаю, що у 1998 році FARC контролював майже половину території країни.    

Джерела: bbc.com, dw.com та wikipedia.org

Після вдалих перших відправок зброї, цілком очікувано, Фурія і Громови захотіли ще... Також вони забажали спростити схему і на Степана покладалася її розробка. Він сказав, що йому потрібен час спокійно подумати... Для цього він захотів хоча б тиждень відпустки — дали три дні і він поїхав до України. Приїхавши тоді, у грудні, до Києва, Степан зустрівся з друзями, обговорив ситуацію в Україні — шухер на митниці у зв’язку з арештом у Мюнхені начальника митниці, про “тишу” у пресі з цього питання, про ситуацію у світі — про війни, про політику… Пізно ввечері повернувся до квартири, котра зустріла його тишею і темрявою. Увімкнув світло в прихожій і сів на тумбу. Минулого разу він лишив тут Лору — приголомшену і розчавлену його байдужістю. Удаваною, але такою необхідною.