Червоний Місяць - Юлія Вирва
Поки мій шеф перебував на місці злочину я сиділа в офісі приватного детективного агентства,, Янгол помсти '' перевіряючи електронну пошту. Календар, що висів на стіні стверджував, що сьогодні 30 липня 2024 року. Крім того на мені була робота з документами та прийом відвідувачів. Деякі з них викликали в в мене бажання стати невидимкою. Їхні думки не давали змогу зосередитися на важливих речах.
Роботою своєю дорожу. Вона допомогла вийти з депресії після важкого розриву минулих стосунків. Це й не краще. Навчилася цінувати більше цінувати життя і себе як жінку. Тимур Володимирович досить закрита людина. Він живе роботою. Щодо його особистого життя для мене це таємниця. Тобто робота в приватному детективному агентстві далека від того, що описують письменники. Я вважаю, що ця література по своєму шкідлива для дорослих і дітей. Вона дає хибне уявлення про роботу поліції. Це неприпустимо для мене.
Погода за вікном манила на прогулянку. Але обов'язки понад усе. Та й шефа варто дочекатися. Дуже кортить дізнатися більше про це вбивство. Містечко Вольвичі невелике. Будь які новини тут поширюються зі швидкістю світла. Особливо якщо це вбивство. Та ще й публічної людини. Досі не можу второпати як могли вбити Ірину Фаріон у Львові та ще й вдень. Майже на очах у всіх мешканців.
Нарешті двері в офіс відчинилися і на порозі з'явився мій шеф. Високого зросту зеленоокий брюнет зі шрамом на всю ліву щоку він справляв враження справжнього бандита.
Є якісь новини, шефе?Звісно, вбили Ярину Сонях. Це ім'я мені нічого не каже. Тіло знайшли на околиці міста. Завтра маю отримати результати розтину. Григір Миронович добре знає свою справу. Добре, що тебе там не було. Видовище не для слабких нервів. Ви беретеся за цю справу? Звісно, Адо. Я не можу допустити ще одного вбивства. Люди й так зневажливо ставляться до поліції. Плюс війна. Можливо якось розповім про своє перебування на фронті. А зараз треба попоїсти. За цілий день випив три горнятка кави. Підкріпитись не завадить. Які будуть вказівки на завтра? Завтра скажу. Сьогодні занадто виснажений.
Вийшовши з офісу ми попрямували до невеличкого й затишного кафе. Замовивши обід ми уважно спостерігали за людьми, які ходили вулицями, нагадуючи мурах. Вони квапилася по своїх справах, ні на що не звертаючи увагу. А, дарма. Навколо стільки прекрасного. Хоч липень завершується, але літо ще триватиме.
