Наказано вижити - Юліан Семенов
— Ім'я?! — крикнув лікар.
— Він знає, — Штірліц кивнув на Мюллера. — Він про мене все знає, він такий розумний, мені навіть його шкода, у нього багато горя в серці…
Мюллер нервово закурив. Пальці його злегка тремтіли. Обернувшись до Ойгена, він сказав:
— Ходім зі мною…
У сусідній кімнаті було порожньо; диван, книжкові шафи, гірка з кришталем; багато пляшок вина, навіть одна португальська — вино «Верді»; його довго не можна зберігати. Очевидно, подарували лісабонські дипломати, хоч навряд — усі вже давно поїхали. Як же воно сюди потрапило?
— Ойген, — сказав Мюллер, — усе йде чудово. Я сподіваюсь, ви розумієте, що мені зрештою наплювати, як звали його батька й матір, а також кохану жінку…
— Тоді навіщо все це? — здивувався Ойген.
— Для того, що він мені потрібен зовсім, в іншій якості. Лікар, уколи, допит — це продовження гри. І якщо ви проведете її до кінця, я віддячу вам так, що ваші онуки згадуватимуть вас найдобрішим словом… Що вам дорожче: Рицарський хрест чи двадцять п'ять тисяч доларів? Ну, кажіть правду, дивіться мені в очі!
— Групенфюрер, я навіть не знаю, що сказати…
— Слава богу, що зразу не викрикнули про хрест… Значить, розумний. Ось. — Він витяг з кишені товсту пачку доларів. — Це десять тисяч. Ще п'ятнадцять ви одержите на моїй конспіративній квартирі по Бісмаркштрасе, сім, апартамент два, коли прийдете до мене й скажете, що операцію завершено. А суть її зводиться ось до чого, Ойген… Про неї знають тільки двоє: ви і я… Ні, про це ще здогадується третій, рейхслейтер Борман… Отже, я довіряю вам вищу таємницю рейху, розголошення її карається загибеллю всіх ваших рідних, а я знаю, як ви любите своїх дочок Марію й Марту, тому саме вас я обрав для завершення цієї моєї коронної операції… Нехай лікар його питає ще з півгодини, не заважайте йому, хай старається як хоче, але колоти більше не давайте. Потім, коли Штірліц знепритомніє, перенесіть його сюди, покладіть на диван, руки зчепіть наручниками, ноги скрутіть дротом. Нехай він спить, потім посадіть у сусідній кімнаті фрейлейн Зіверт з Грубером. Він повинен без упину, швидко диктувати їй той матеріал, який я вже передав йому: це цілком секретні дані, що містять у собі компрометуючу документацію на французів, близьких до їхнього нового уряду. Простежте за тим, щоб у той момент, коли ви вестимете Штірліца в туалет — ви призначите йому свій час, чотири рази на день, — штурмбанфюрер Тешке голосно й нервово диктував фрау Лотер такі ж матеріали на російських воєначальників… Дозвольте Штірліцу зафіксувати, в якій саме кімнаті працює Гешке, зрозуміли? Лікар прийде сюди ще раз, мабуть, завтра, але все залежить від того, як міцно ми будемо стримувати червоних… Нехай він питає Штірліца про ім'я, явки й таке інше, список запитань я вам підготував; вдавайте, що ви страшенно розлючені, підганяйте його, можете бити, але так, щоб він потім міг рухатись, бережіть його ноги, руки, нирки й легені. Обличчя я віддаю вам у повне, розпорядження, чим більше ви його скалічите, тим краще; тільки бережіть очі, не дай боже, якщо він осліпне або очі затечуть так, що він погано бачитиме… По радіозв'язку я вам весь час повідомлятиму, як ідуть справи з просуванням росіян… Коли я скажу, що вони вже близько, розіграйте паніку, дзвоніть у порожню трубку, вимагайте відповіді, що робити з Штірліцом, пояснюйте вашому відсутньому співрозмовикові, що російські танки за кілометр звідси, просіть санкцію на те, щоб його розстріляти, або ж вимагайте, щоб прислали штурмовиків і забрали його в безпечне місце… А потім до вас прийде моя людина, вона скаже пароль: «Я приніс посилку від доктора Рудольфа, розпишіться». Він передасть саквояж, в ньому міна з радіомеханізмом… Ви занесете саквояж у кімнату, де працюють Гешке і фрау Лотер, сядете за стіл і напишете їм на папері: «Через п'ять хвилин ви повинні тихо покинути приміщення, спуститися вниз і йти на запасні квартири». Те ж саме ви напишете фрейлейн Зіверс і Груберу. Ви не зачиняйте дверей квартири, вийдете навшпиньки. Моя людина віддасть наказ радіоміні. Квартира вибухне. Але перш ніж вона вибухне, ви знімете з Штірліца наручники й замкнете його в туалеті. Ясно? Він сидітиме в туалеті — вибухова хвиля його не зачепить, тільки оглушить… Завтра вранці, перед тим як вести Штірліца в туалет, простежте, щоб двері кімнати, де працює Гешке, не зачиняли, нехай він побачить відкритий сейф, чемоданчики з документами, друкарську машинку, нехай почує текст… Кінцеву мету завдання ви зрозуміли?
— Ні, групенфюрер.
— З часом зрозумієте. Коли ви прийдете до мене на Бісмаркштрасе, я поясню вам її потаємну суть. Ви встигли вивезти сім'ю з Берліна?
— Ні, групенфюрер.
— Попрощайтесь з ними по телефону, я накажу їх евакуювати у Мюнхен негайно.
— Спасибі, групенфюрер!
— Та годі вам, дружище, — звичайна товариська турбота, це не варто подяки…
Павуки в банці — ІІ
Кребс закінчував доповідати, коли в конференц-залі з'явився Лоренц, шеф прес-офісу ставки; радіостанція міністерства пропаганди перехопила повідомлення з Швеції: американці вийшли до Торгау, на Ельбі, захопивши, таким чином, значну територію, яка — згідно з Ялтинською декларацією — має бути під контролем росіян.
Гітлер не дослухав навіть повідомлення про те, що відбулася урочиста зустріч солдатів двох армій; він жив лише собою, своїми уявленнями, своєю раз і назавжди вигаданою схемою:
— Ось вам новий приклад того, що провидіння на нашому боці! Це початок бійки між росіянами і англо-американцями! Панове, німецький народ назве мене злочинцем і правильно зробить, якщо я сьогодні погоджусь на мир, в той час як завтра коаліція ворогів розвалиться! Хіба ви не бачите реальної можливості для того, щоб завтра, сьогодні, через годину почалася шалена битва між більшовиками і англосаксами тут, на землі Німеччини?!
Артур Аксман,
