Наказано вижити - Юліан Семенов

не для самого Бормана? Проста логіка підказувала ще одне запитання: коли можна запустити цей ланцюг у роботу? Лише після того, як зникне Гітлер. Де це може статися якнайшвидше? Тут, у Берліні, бо коли вивезти звідси Гітлера в абсолютно неприступний для штурму Альпійський редут, що височить над усіма навколишніми районами Південної Німеччини, обладнаний радіозв'язком з усім світом, то битва може тривати ще й місяць, і два, а відносини між союзниками, дуже різнорідними за своєю суттю, такі, що все може трапитись. І тоді буде капітуляція, але аж ніяк не беззастережна, а з передачею функції влади на істинно німецьких землях армії, тим її силам, які вже зараз згодні негайно пустити англо-американців у Берлін. Туди, до Альпійського редуту, можна ще підтягти відбірні частини вермахту; військ СС — крім батальйону охорони — і в заводі нема, недаремно армія попросила Гітлера кинути на передову найбільш віддані йому дивізії «Адольф Гітлер» і «Мертва голова», недаремно ця комбінація проводилася так послідовно й терпляче, підстроюючись під рублені акції Бормана. В Альпійському редуті Гітлер виконає волю армії або ж армія вживе своїх заходів — те, що не вдалося двадцятого липня сорок четвертого, коли бомба полковника Штауфенберга чудом не зачепила диктатора, зроблять інші, їм немає ліку, тільки б виманити Гітлера звідси, тільки б вийти з-під задушливої опіки Бормана та його гестапівських СС…

…Гітлер прийняв Бургдорфа зразу ж, поцікавився його здоров'ям: «У вас брезкле обличчя, може, попросити моїх лікарів проконсультувати вас?» — спитав про новини з фронтів, задоволено вислухав відповідь, що битва триває з незнаною досі силою і ще далеко не все втрачено, як вважає дехто, а потім перейшов до головного, до того, що гарантувало йому, Бургдорфу, життя в тому випадку, якщо він зараз зможе переграти Бормана, переконати Гітлера в своїй правоті, а зробити це можна, лише сподіваючись на суху логіку й закони армійської субординації, до якої Гітлер, як капрал першої світової війни, ставився запопадливо.

— Мій фюрер, — сказав він з явною байдужістю до того, про що доповідав, — я тільки-но дізнався про справжню причину, через яку ви розжалували рейхсмаршала. Я не вдаюся в політичну суть справи, але мене не може не тривожити, що люфтваффе залишилися без головнокомандуючого. В дні вирішальної битви це завдає шкоди загальній справі, бо льотчики не можуть воювати, коли немає єдиної руки, коли в них немає свого фюрера в небі. — Бургдорф знав, що, коли він зупиниться бодай на мить, змінить стиль розмови, поспішить або, навпаки, уповільнить її, Гітлер зразу ж переб'є, і почнеться патякання, і з'явиться Борман, який тепер не залишає фюрера більше як на півгодини, а тоді його операція не пройде. — Тому я прошу вас підписати указ про те, що головкомом люфтваффе ви призначаєте нинішнього командуючого повітряним флотом у Мюнхені генерал-полковника Ріттера фон Грейма.

— Де Борман? — спитав Гітлер безпорадно. — Краще почекаємо Бормана…

— Рейхслейтер ліг відпочити, фюрер, — сміливо збрехав Бургдорф. — Прошу вас — поки ви підпишете наказ, порадившись з рейхслейтером, — дозволити мені радирувати в Мюнхен фон Грейму, щоб він негайно вилетів у Берлін… Це такий ас, що зможе посадити літак на вулиці, та й потім ми ще тримаємо в своїх руках кілька льотних полів на аеродромах… Я попрошу його взяти з собою Ганну Рейч, — натиснув Бургдорф, знаючи, що ця видатна льотчиця, справжній майстер пілотажу, подобалася Гітлеру, він підкреслював свою прихильність до неї, повторюючи: «Нація, що породила таких жінок, непереможна».

— Так, так, — згодився Гітлер стомлено, — нехай він прилетить, щоб доповісти… Про його призначення головнокомандуючим я повідомлю йому тут сам, коли погоджу це питання з Борманом і Гіммлером…

Бургдорф вийшов у радіооператорську і віддав наказ Грейму й Ганні Рейч негайно вилетіти в Берлін. Через двадцять хвилин про це дізнався Борман. Через сорок сім хвилин у Мюнхен пішла його радіограма, в якій фон Грейму було наказано перед вильотом підготувати не тільки всю документацію про стан справ у люфтваффе, але й міркування про перебудову роботи повітряного флоту рейху. Знаючи машину, Борман точно розрахував удар, розуміючи, що на підготовку доповіді потрібно не менше двох-трьох днів. Тоді Грейм просто не зможе посадити літан у Берліні.

Заглянувши після цього до Бургдорфа, він сказав:

— Генерале, я дякую вам за чудову пропозицію, яку ви внесли фюреру: кращої кандидатури, як фон Грейм, я не міг би назвати. Я попросив фон Грейма підготувати вичерпну доповідь — новий головнокомандуючий має бути у всеозброєнні — гадаю, що найближчими днями ми вітатимемо нашого аса в кабінеті фюрера…

— Але ж він тоді не зможе приземлитися, — не витримав Бургдорф. — Навіщо цей спектакль, рейхслейтер?

Борман важко посміхнувся:

— Ви стомилися, генерале. Випийте чарку айнціану, якщо хочете, я почастую вас своїм — мені прислали ящик з Берхтесгадена, — і лягайте поспіть, у вас є ще час відпочити до початку наради у фюрера…

Бургдорф запитав Мюнхен, коли доповідь буде готова для Грейма. Відповідь надійшла зразу ж, наче її підготували заздалегідь:

— Працюють усі служби; очевидно, протягом найближчих двох діб усе буде надруковано на спеціальній машинці. До того ж Грейм погано себе почуває після недавнього поранення; лікарі докладають усіх зусиль, щоб швидше поставити на ноги генерал-полковника.

Бургдорф подивився на годинник: до початку конференції в Гітлера лишилося п'ять хвилин; відчуваючи страшенну важкість у всьому тілі, він пройшов через анфіладу кімнат: всюди за довгими столами сиділи офіцери СС особистої охорони фюрера. Перед кожним стояли пляшки бренді й шампанського.

Бургдорф спустився в приймальню, завішену картинами старих італійських майстрів; Борман якось сказав, що це лише стотисячна частина тих експонатів, які вивезли з картинних галерей світу, щоб прикрасити «чудо XX століття» — «музей» Адольфа Гітлера в Лінці.

На фоні пухирчатих стін, пофарбованих тюремною, сірою фарбою, обличчя старих чоловіків і пишнотілих красунь виглядали страшно, ніби на малині у скупщика краденого. Світло падало нерівно, тому олія виблискувала, здавалася тьмяно-жирною. Були помітні тріщини, дрібні, як зморшки на обличчях старих жінок.

Ад'ютант Гюнше, зустрівши Бургдорфа, сказав, що фюрер пробачається за запізнення, він кінчає снідати, попросив почекати п'ять хвилин.

Увійшов Кребс, мовчки потиснув Бургдорфу руку.

— Над нами ще немає російських танків? — похмуро пожартував Бургдорф.

Кребс, позбавлений почуття гумору, відповів:

— Таких даних поки що не надходило…

…Гітлер прийшов у супроводі Бормана й Геббельса; його сильно хитало, трусилася вся ліва половина тіла.

Мовчки потиснувши руки Кребсу й Бургдорфу, він запросив усіх у конференц-зал. Бургдорф звернув увагу на Геббельса — в очах Кульгавого метався страх, обличчя обтягнуте пергаментною зморшкуватою шкірою — наче маска.

Ад'ютант